Як лікувати періоральний дерматит

Співавтор(и): Luba Lee, FNP-BC, MS. Люба Лі – сертифікований сімейний фельдшер із Теннессі. Має ступінь магістра сестринської справи, отриману в Університеті Теннессі у 2006 році.

Кількість переглядів цієї статті: 6183.

На жаль, періоральний дерматит є дуже поширеним захворюванням шкіри, особливо у жінок віком від 15 до 45 років. Хвороба проявляється червоними плямами, що сверблять, які виникають навколо очей, носа і рота. Якщо ви помітили, що такі плями несподівано з'явилися на обличчі, це може трохи стурбувати і спантеличити. На щастя, періоральний дерматит легко лікується відповідними медичними процедурами та нескладними змінами у способі життя, і ви можете у найкоротші терміни полегшити симптоми.

За допомогою медикаментозного лікування

• Якщо неможливо повністю припинити прийом кортикостероїдів відразу ж, спробуйте поступово відмовлятися від них. Застосовуйте крем все рідше і рідше протягом кількох тижнів, доки повністю від нього не відмовтеся.

• Може пройти від кількох тижнів до кількох місяців перед тим, як дерматит повністю зникне.
• До топічних антибіотиків відносяться еритроміцин, кліндаміцин, метродиназол, пімекролімус та азелаїнова кислота.

• Тетрациклін і еритроміцин є двома пероральними антибіотиками, що найчастіше призначаються при періоральному дерматиті.
• При прийомі антибіотиків обов'язково дотримуйтесь інструкції з дозування.
• Якщо інші методи лікування є неефективними, то лікар може призначити ізотретіонін у пероральній формі. [4] X Надійне джерело PubMed Central Перейти до джерела

Періоральний дерматит

Періоральний дерматит – хронічний рецидивуючий ураження шкіри у вигляді плямистих висипань в області навколо рота.Захворювання торкається епідерміс, дерму та судини, утворюючи неестетичні бляшки, крізь які видніється капілярна сітка. Зустрічається приблизно в 1% людей, переважно серед жінок у період гормональної активності (15–45 років). При цьому частіше страждають люди зі світлою шкірою, чутливою до ультрафіолету, тому друга назва дерматиту – світлочутлива.

Причини

• гормональний збій або тривалий прийом стероїдних препаратів (кортикостероїдів, контрацептивів і т.п.) – негативний вплив можуть не лише внутрішні препарати, а й зовнішні засоби;
• аномальна активність патогенних організмів – бактеріальна інфекція, кандидози, демодекоз;
• активне ультрафіолетове випромінювання;
• використання косметичних засобів, які утворюють на поверхні шкіри вологоутримуючу плівку (оклюзійний ефект);
• індивідуальна непереносимість побутової хімії та доглядових засобів;
• дратівливий склад зубних паст, переважно фторвмісних;
• хронічне недотримання правил особистої гігієни, особливо щодо шкіри обличчя;
• захворювання травної системи із порушенням мікрофлори кишечника;
• патології імунної системи та схильність до алергії;
• неврологічні порушення;
• погане харчування з нестачею вітамінів та мікроелементів;
• різка зміна клімату.

Для кожного набір факторів може бути своїм, але особливо тяжкі форми проявляються у пацієнтів з гормональним дисбалансом, а також у осіб, які активно використовують широкий спектр косметичних засобів.

Симптоми

Захворювання довгий час може протікати у прихованій формі, виявляючись легким подразненням шкіри. Класична форма дерматиту має стандартний набір ознак:

• висипання навколо рота;
• почервоніння покривів;
• лущення епідермісу;
• свербіж, печіння.

Висипання спочатку з'являються в куточках рота, поступово поширюючись на підборіддя, носогубні складки, щоки, у більш важких випадках вражаючи віскі, перенісся, чоло, а також область навколо очей. Останній варіант особливо небезпечний, оскільки може призводити до офтальмологічних ускладнень. Перебіг захворювання тривалий, з частими загостреннями та коротким періодом ремісій.

Зовнішні ознаки проявляються поступово і за наростаючим. Спочатку на шкірі формуються ділянки почервоніння, потім на їх тлі з'являються окремі білі папули, які згодом зливаються з утворенням великих набрякових бляшок. На їх поверхні утворюються мокнучі корости, які при загоєнні утворюють пігментовані ділянки шкіри.

На замітку! Характерна риса – по периметру червоної облямівки губ залишається непоражена смужка шкіри. Ця ознака дозволяє легко відрізнити періоральну форму дерматиту від інших видів шкірних запалень.

Наслідки

Отримайте консультацію у спеціалістів:

Якщо не вжити своєчасних заходів періоральний дерматит може ускладнюватися гнійничковими висипаннями, сильним подразненням шкіри, утворенням ділянок, що мокнуть, і рубцюванням тканин в процесі загоєння. У цьому випадку навіть при успішному лікуванні хвороба залишає на шкірі помітні малоестетичні сліди, які потребують додаткової корекції. Крім того, тривалі рецидиви можуть викликати депресії та нервові розлади.

Увага! Чим раніше почнеться лікування, тим краще буде результат, тому при виявленні перших ознак слід звернутися до терапевта або кожного фахівця (дерматолога, дерматовенеролога) для діагностики та цілеспрямованого лікування.

Діагностика

Під час прийому лікар опитує щодо скарг, збирає відомості про наявність тих чи інших захворювань у пацієнта та його кровних родичів. Додатково з'ясовує нюанси способу життя, навичок та щоденного раціону для створення попередніх припущень про причину появи хвороби. Після цього пацієнт отримує направлення додаткового обстеження. Базовий список інструментальних та лабораторних методів діагностики:

• дерматоскопія – оцінюють стан шкіри, структуру папульозних утворень;
• УЗД шкіри та підшкірно-жирової клітковини – дивляться на глибину та ступінь пошкодження покривів;
• бактеріальний посів зіскрібків епідермісу для виявлення інфекційної складової;
• алергопроби;
• загальний аналіз крові для перевірки загального стану організму

Під час обстеження лікар проводить диференціальний аналіз, щоб відрізнити періоральний дерматит від інших форм шкірних запалень – себорейного чи алергічного, а також проявів нейродерміту або банальних вугрів.

Лікування періорального дерматиту

Насамперед усувають причину захворювання – відновлюють гормональний баланс, відмовляються від косметики, нормалізують харчування, усувають нервові стреси чи компенсують їхній вплив тощо. Після цього лікар призначає комплексне лікування проявів дерматиту.

Увага! Скасування гормональних препаратів відбувається з поступовим зменшенням дози. При різкому припиненні прийому виникає «синдром скасування», який лише посилить симптоми шкірної проблеми, що вже є.

• антигістамінні препарати для усунення сверблячки та печіння;
• протизапальні засоби – загальної та місцевої дії;
• заспокійливі склади для стабілізації нервової системи;
• антибіотики для усунення інфекції;
• імуномодулятори та імуностимулятори для відновлення роботи імунної системи;
• препарати для нормалізації кишкової мікрофлори та роботи кишечника в цілому;
• вітамінно-мінеральні комплекси.

У цей період бажано дотримуватися спеціальної дієти з відмовою від жирної, смаженої, маринованої, пряної їжі на користь свіжих фруктів та овочів, варених та тушкованих страв. Корисно буде збільшити кількість чистої води, що випивається, мінімум до 1,5 літрів на добу і скоротити споживання солодощів.

На замітку! При легкій формі дерматиту призначають так звану нульову терапію, коли пацієнта просять повністю відмовитися від застосування косметичних та лікувальних засобів місцевої дії. Таким чином усувається головний подразник, і організм іде на виправлення. У важких випадках така тактика не спрацьовує, тому доводиться вдаватися до лікування місцевими препаратами для полегшення загального стану.

• лазерний вплив - має протизапальний, протинабряковий, імуностимулюючий, відновлювальний ефект;
• електрофорез – використовують для підвищення ефективності препаратів та зниження нервово-м'язової напруги в шийно-комірцевій зоні;
• рефлексотерапія із впливом на точки, відповідальні за стан шкірних покривів;
• бальнеотерапія із застосуванням лікувальних ванн, ванн - має протизапальний, загальнозміцнюючий, протисвербіжний ефект.

У ряді випадків потрібно пройти кілька лікувальних курсів, а загальний термін терапії може становити місяці і навіть роки, проте за дотримання лікарських рекомендацій результат завжди сприятливий.