Опущення верхньої повіки

Опущення верхньої повіки (Птоз) - аномальне положення верхньої повіки, що призводить до часткового або повного закриття очної щілини. Птоз проявляється низьким положенням верхньої повіки, роздратуванням і підвищеною стомлюваністю ока, необхідністю закидати голову назад для кращого бачення, розвитком диплопії та косоокості. Діагностика опущення верхньої повіки включає вимір висоти положення століття, перевірку симетричності та повноти рухів повік обох очей. Лікування опущення верхньої повіки проводиться хірургічним шляхом за допомогою операції резекції або створення дуплікатури леватора та ін.

Загальні відомості

У нормі райдужка закрита краєм верхньої повіки приблизно на 1,5 мм. Про птоза (блефароптоза) говорять у тому випадку, якщо повіка опускається нижче верхнього краю райдужної оболонки на 2 і більше міліметра або знаходиться нижче за століття іншого ока при їх порівнянні. Опущення верхньої повіки може бути як вродженим, так і станом, що розвинувся протягом життя, тому блефароптоз досить часто зустрічається серед дітей і серед дорослих.

Опущення верхньої повіки представляє не тільки косметичний дефект, але й перешкоджає нормальному розвитку та функціонуванню зорового аналізатора, викликаючи механічну скруту зору. Корекцією опущення верхньої повіки займається пластична хірургія та офтальмологія.

Класифікація

За часом розвитку розрізняють уроджений та набутий блефароптоз. З урахуванням ступеня вираженості опущення верхньої повіки може бути частковим (край століття прикриває верхню третину зіниці), неповним (край століття опущений до половини зіниці) і повним (верхня повіка закриває всю зіницю).Птоз може бути одностороннім (69%) або двостороннім (31%).

Залежно від етіології опущення верхньої повіки виділяють такі види птозу: апоневротичний, неврогенний, міогенний, механічний птоз і псевдоптоз (хибний).

Причини

Підйом століття здійснюється завдяки функціонуванню спеціального м'яза, що піднімає верхню повіку (леватора), яка іннервується окоруховим нервом.

В основі вродженого опущення верхньої повіки може лежати недорозвинення або повна відсутність м'яза-леватора; верхньої повіки в більшості випадків поєднується з іншою патологією органу зору: анізометропією, косоокістю, амбліопією і т.д.

Апоневротичний блефароптоз найчастіше розвивається на тлі інволюційних змін, пов'язаних з природним процесом старіння організму.

Неврогенний птоз верхньої повіки є наслідком захворювань нервової системи: інсульту, розсіяного склерозу, парезу окорухового нерва, менінгіту, пухлин та абсцесів головного мозку та ін.Опущення верхньої повіки неврогенного характеру спостерігається при синдромі Горнера, що характеризується паралічем шийного симпатичного нерва, западінням очного яблука (енофтальмом) та звуженням зіниці (міозом). Причинами міогенного блефароптозу можуть бути міастенія, м'язова дистрофія, вроджена міопатія, блефарофімоз.

Механічне опущення верхньої повіки може бути обумовлене ретробульбарною гематомою, пухлинами повік, пошкодженнями орбіти, деформацією століття в результаті розривів, поранення сторонніми тілами ока, рубцювання. Псевдоптоз (хибне, здається опущення верхньої повіки) зустрічається при надлишку шкіри на верхньому столітті (блефарохалазісі), косоокості, гіпотонії очного яблука.

Симптоми

Блефароптоз проявляється одно-або двостороннім опущенням верхньої повіки різного ступеня вираженості: від часткового прикриття до повного закриття очної щілини. Пацієнти з опущенням верхньої повіки змушені напружувати лобовий м'яз, піднімати брови або закидати голову назад для того, щоб краще бачити ураженим оком (поза «зірочки»). Опущення верхньої повіки ускладнює здійснення миготливих рухів, що, своєю чергою, супроводжується підвищеною стомлюваністю, роздратуванням та інфікуванням очей.

Вроджений блефароптоз часто поєднується з косоокістю, епікантусом, парезом верхнього прямого м'яза. Постійне прикриття очного яблука з часом призводить до розвитку амбліопії. При набутому опущенні верхньої повіки нерідко відзначається диплопія, екзофтальм або енофтальм, порушення чутливості рогівки.

Зважаючи на різноманіття механізмів, що призводять до опущення верхньої повіки, диференціальна діагностика та корекція птозу вимагають спільного ведення пацієнта офтальмологом, неврологом, пластичним хірургом.

Діагностика

Первинна діагностика опущення верхньої повіки здійснюється під час візуального огляду. При фізикальному обстеженні оцінюється висота положення століття, ширина очної щілини, симетричність розташування повік обох очей, рухливість очних яблук і брів, сила м'яза-леватора, положення голови та ін. функціональні показники.

При механічному птозі з метою унеможливлення пошкоджень кісткових структур в області леватора показано проведення оглядової рентгенографії орбіти. При підозрі на неврогенну природу опущення верхньої повіки виконується КТ (МРТ) головного мозку, проводиться консультація невролога та нейрохірурга.

Лікування

Насамперед лікування птозу верхньої повіки спрямоване на усунення функціональної патології і лише потім – на корекцію косметичного дефекту.

У разі неврогенного характеру опущення верхньої повіки проводиться лікування основної патології; додатково призначається місцева фізіотерапія – гальванізація, УВЧ, парафінотерапія.

При вродженому опущенні верхньої повіки, а також відсутності ефективності від консервативної терапії набутого птозу протягом 6-9 місяців, вдаються до методів хірургічної офтальмології. Терміни корекції вродженого блефароптозу встановлюють диференційовано: часткове опущення верхньої повіки оперують у 13-16 років; повний птоз, зважаючи на ймовірність розвитку амбліопії, доцільно усувати в дошкільному дитинстві.

Операції з приводу опущення верхньої повіки (виправлення птозу) спрямовані або на укорочення м'яза, що піднімає верхню повіку (вроджений птоз), або на укорочення апоневрозу леватора (придбаний птоз).

При вродженому птозі проводиться виділення леватора, плікація (укорочення) м'яза шляхом її висічення або створення дуплікатури. У разі вираженого блефароптозу м'яз, що піднімає повіку, підшивають до лобового м'яза.

Стандартна операція з приводу набутого блефароптозу полягає у видаленні тонкої смужки шкіри верхньої повіки, резекції апоневрозу та фіксації його нижнього краю до хряща верхньої повіки. У пластичній хірургії корекція опущення верхньої повіки може поєднуватися з верхньою блефаропластикою.

Прогноз

Естетичний та функціональний результат корекції блефароптозу при правильно обраній хірургічній тактиці зазвичай зберігається протягом усього життя. При опущенні верхньої повіки, зумовленої офтальмоплегією, лікування дозволяє досягти лише часткового ефекту. Хірургічне лікування міогенного птозу, зумовленого міастенією, є малоефективним.

Відсутність лікування опущення верхньої повіки з часом може призвести до розвитку амбліопії, погіршення зору.

Птоз: причини та способи лікування опущення повік

Птоз - це опущення верхньої повіки одного або обох очей. Опущення може бути ледь помітним, а буває, що повіка закриває всю зіницю.

Птоз зустрічається як у дітей, так і у дорослих, але зазвичай виникає в результаті старіння.

Ознаки та симптоми птозу

Найбільш очевидною ознакою птозу є опущена повіка. Залежно від ступеня опущення люди з птоз можуть відчувати труднощі із зором.

Іноді вони змушені закидати голову або постійно піднімати брови, намагаючись підняти повіки.

Ступінь опущення різниться від однієї людини до іншої.

Птоз може бути схожим на дерматохалазис - групу захворювань сполучної тканини, що викликають провисання складок шкіри. Ці захворювання викликані недостатньою еластичністю тканин.

Що викликає птоз?

Вгорі: нормальне розташування повік.

Внизу: блефароптоз (обидва ока).

Птоз може бути від народження (вроджений птоз) або розвинутися в результаті старіння, травми або наслідків операції з видалення катаракти або іншої корекційної операції на очах.

Цей стан також може бути викликаний проблемою з м'язами, що піднімають повіку, званими леваторами.

Пухлина ока, неврологічне розлад або системне захворювання, наприклад, цукровий діабет, також можуть викликати опущення повік.

Лікування птозу

Зазвичай найкращим способом лікування опущення повік є хірургічне втручання.

Хірург підтягує леватори, щоб їм було легше піднімати повіки.

У дуже важких випадках ослаблення леваторів хірург прикріплює повіку під бровою.

Ризики, пов'язані з операцією з корекції птозу

Після операції корекції птозу ваші повіки можуть виглядати асиметричними, навіть якщо вони розташовані вище, ніж до операції.У поодиноких випадках торкнеться і рух очного століття.

Важливо ретельно вибирати хірурга, оскільки погано зроблена операція може призвести до небажаного зовнішнього вигляду або до сухості очей через неповне змикання повік.

Перш ніж погодитися на операцію корекції птозу, запитайте, скільки подібних процедур виконав ваш хірург. Також попросіть показати вам фотографії попередніх пацієнтів до та після операції та дізнайтеся, чи можна ви поговорити з кимось із них.

Птоз у дітей

Діти з вродженим птозом середнього чи тяжкого ступеня потребують хірургічного лікування заради правильного розвитку зору.

Якщо птоз не лікувати, може розвинутись амбліопія (погіршення зору в одному оці) та довічний поганий зір.

Всі діти з птозом (навіть у його легкій формі) повинні проходити обстеження в окуліста як мінімум один раз на рік для контролю опущення повік та відсутності викликаних ним проблем із зором.

Сторінка опублікована у понеділок, 16 листопада 2020 р.