Чи всі риби кидають ікру?

Більшість риб відкладають ікру, і вона запліднюється поза їхнім організмом. Риби, які метають ікру, називаються яйцекладними. Але деякі риби народжують живих мальків. Такі риби називаються живородними.

До живородя відносяться гуппі, меч-риба. Яйця цих риб запліднюються всередині організму матері та розвиваються там до мальків. У певний час вони народжуються. Це відбувається через 21 день після запліднення.

Число ікринок, відкладених та запліднених, сильно відрізняється залежно від виду риб. Деякі риби відкладають ікру і кидають її, не виявляючи до неї більше інтересу. Це риби, які виробляють величезну кількість ікринок. Ті риби, які наглядають за своїм потомством, відкладають лише кілька ікринок.

Ікра буває двох типів. Один вид ікри плаває на поверхні води, інший тоне. Та ікра, що плаває, називається пелагічною. Вона зазвичай крихітна, яскрава і містить багато білка. Ікра, яка тоне, називається донною. Вона зазвичай важча і в ній більше білка.

Наприклад, оселедець відкладає донну ікру і не виявляє про неї жодної турботи. Вона може зробити від 20 000 до 40 000 ікринок. Тріска, навпаки, відкладає пелагічну ікру. Тріска середнього розміру метає сотню мільйонів ікринок!

За сезон скумбрія відкладає від 400 000 до 500 000 ікринок, але за раз 50 000. Великий палтус може дати понад два мільйони ікринок.

Ікринки відрізняються і за розмірами. Ікринка оселедця діаметром 1 міліметр, тріски — 1,5 мм, палтуса — 3 мм. Ікринки, що охороняються, доки з них не з'являться мальки, мають більше шансів вижити. Але мільйони та мільйони ікринок з'їдаються іншими рибами та морськими мешканцями.

Чому при нересті лосось пливе вгору за течією?

Багато тварин, на наш погляд, народжують і захищають своїх дитинчат дуже дивно. Зрештою, хіба не дивно, як птахи будують гнізда чи як деякі тварини готові боротися, щоб захистити своє потомство від ворогів?

Інстинкт, який змушує лосося робити довгий шлях вгору за течією, обумовлений тим, що це найкращий спосіб зробити на світ дитинчат і виростити їх у безпеці. Не всі представники сімейства лососевих піднімаються далеко вгору за течією, щоб метати ікру. Деякі залишаються нижче. Наприклад, рожевий лосось. Він метає ікру всього за кілька кілометрів від солоної морської води. Для розмаїття: королівський лосось може пропливти близько 5 кілометрів від моря вгору річкою.

Прісна вода - це найбільш сприятливі умови для лосося, там він стає здоровим, сильним і товстим. Але потрапивши у прісну воду, він перестає їсти. Іноді лосось зовсім виснажується, намагаючись досягти того місця, де хоче відкласти ікру.

Так як у багатьох річках, якими вони пливуть, бувають пороги, водоспади і скелі, лосось часто худне і виглядає дуже погано до того моменту, коли починає метати ікру. Але незалежно від того, виснажений він чи у чудовій формі, Тихоокеанський лосось завзято рухається до місця нересту. Коли риба добирається до місця (зазвичай того ж, де сама народилася), самка викопує ямку в гальці чи піску, користуючись у своїй своїм тілом, хвостом і плавцями. Потім вона метає ікру в це гніздо, а самець її запліднює. Після цього самка закопує ікру.

Коли роботу закінчено, лососі втрачають будь-який інтерес до життя. Вони дрейфують вниз за течією і невдовзі вмирають. Тепер починається життя новонароджених риб, які народжуються приблизно через 60 днів.

Молодий лосось залишається у прісній воді кілька місяців або рік, а потім спускається вниз за течією у море. І життєвий цикл розпочинається знову.