Канаміцин

Канаміцин – антибіотик широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію на більшість грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, а також кислотостійких бактерій. Показаний для лікування тяжких гнійно-септичних захворювань.

Показання та дозування:

Лікування тяжких гнійно-септичних захворювань (сепсис, менінгіт, перитоніт, септичний ендокардит), інфекційно-запальних захворювань органів дихання (пневмонія, емпієма плеври, абсцес легень), інфекцій нирок і сечовивідних шляхів, гнійних ускладнень в післяоперації. у разі стійкості мікобактерій до протитуберкульозних препаратів І та ІІ ряду), викликаного мікроорганізмами, чутливими до канаміцину.

Канаміцин призначають лише внутрішньом'язово (в/м). Перед призначенням препарату за відсутності протипоказань необхідно провести шкірну пробу переносимість.

Дітям віком до 1 року при інфекціях нетуберкульозної етіології (у виняткових випадках) препарат призначають у середній добовій дозі 0,1 г; у віці 1-5 років - 0,1-0,3 г; старше 5 років - 0,3-0,5 г; максимальна добова доза – 15 мг/кг; кратність введення - 2-3 рази на добу. Тривалість курсу лікування – 5-7 днів.

Для дорослих разова доза при лікуванні інфекцій нетуберкульозної етіології становить 0,5 г кожні 8–12 год, добова доза – 1–1,5 г; максимальна разова доза – 1 г з інтервалом між введеннями 12 год; максимальна добова доза – 2 г. Тривалість лікування – 5-7 днів. Для лікування туберкульозу призначають дорослим по 1 г 1 раз на добу, дітям – 15 мг/кг 1 раз на добу. Лікування триває ≥1 міс (препарат вводять циклами: протягом 6 днів щодня, на 7-й день – перерва).

Р-р для внутрішньом'язового введення готують ex tempore, додаючи до вмісту флакона (1 г) 4 мл стерильної води для ін'єкцій або 0,25-0,5% розчин прокаїну, вводять глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці 2-3 рази на день.

Передозування:

При передозуванні можливий розвиток токсичних реакцій.

Лікування: при токсичних реакціях - перитонеальний діаліз або гемодіаліз. У разі виникнення блокади та пригнічення дихання вводять неостигміну бромід з атропіном;

Побічні ефекти:

Нудота, блювота, діарея, алергічні реакції, нейром'язова блокада, парестезії, дисбактеріоз; можливе роздратування в місці введення.

Протипоказання:

Гіперчутливість, неврит слухового нерва, порушення функції печінки та нирок, непрохідність кишечника, новонароджені, недоношені діти.

Перед застосуванням препарату слід визначити стан функції нирок, чутливість мікрофлори до канаміцину.

Під час лікування слід періодично проводити аудіометричний контроль та контроль стану функції нирок.

Пацієнтам похилого віку

Канаміцин слід призначати лише при неможливості застосування менш токсичних антибіотиків. У разі застосування препарату не слід перевищувати рекомендовані дози.

У період вагітності та годування груддю, а також у дітей першого року життя застосування препарату допускається лише за життєвими показаннями.

Взаємодія з іншими ліками та алкоголем:

Неприпустиме одночасне застосування Канаміцину зі стрептоміцином, мономіцином, неоміцином, гентаміцином, флоріміцином та іншими ото- та нефротоксичними препаратами. Не слід поєднувати прийом Канаміцину з фуросемідом та іншими діуретиками.

Склад та властивості:

пір. д/п ін. р-ну 1 г фл., № 1, № 10

Фармакологічна дія:

Фармакодинаміка. Канаміцин – антибіотик широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію на більшість грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, а також кислотостійких бактерій. Діє на штами мікобактерій туберкульозу, у тому числі на стійкі до стрептоміцину, ПАСК, ізоніазиду. Зв'язуючись з 30S-субодиницею рибосомальної мембрани, пригнічує синтез білка в мікробній клітині.

Ефективний, як правило, щодо мікроорганізмів, стійких до тетрацикліну, еритроміцину, левоміцетину.

Не діє на анаеробні мікроорганізми, дріжджі, віруси та більшість найпростіших.

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні швидко надходить у кров, терапевтична концентрація утримується протягом 8-12 годин. Проникає в плевральну порожнину, синовіальну рідину, бронхіальний секрет, жовч, через плацентарний бар'єр. У нормі канаміцин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, проте при запаленні мозкових оболонок концентрація його в СМР досягає 30-60% такої в плазмі крові.

Виділяється нирками за 24-48 год.

Умови зберігання:

У захищеному від світла місці за нормальної температури не вище 20 °З.

Канаміцин (Kanamycinum) опис

Фармакологічна дія - антибактеріальне широкого спектру, бактерицидне, протитуберкульозне.

Характеристика

Аміноглікозидний антибіотик І покоління, протитуберкульозний препарат ІІ ряду. Продукується променистим грибом Streptomyces kanamyceticus або іншими спорідненими мікроорганізмами. Є комплексом з трьох компонентів, головний компонент якого — канаміцин А (зазвичай визначається як канаміцин), і канаміцини В і С — два мінорні компоненти.

Випускається у вигляді двох солей - канаміцину моносульфату (таблетки для прийому внутрішньо) та канаміцину сульфату (порошок/розчин для парентерального застосування, плівки очні).

Канаміцин моносульфат - білий кристалічний порошок без смаку і запаху. Легко розчинний у воді, практично нерозчинний у спирті. Стійкий у розчинах лугів.

Канаміцин сульфат - порошок або пориста маса білого кольору. Дуже легко розчинний у воді.

Фармакологія

Активно проникає через клітинну мембрану і незворотно зв'язується зі специфічними білками-рецепторами на субодиниці 30S рибосом. Порушує утворення комплексу між матричною (інформаційною) РНК та 30S субодиницею рибосоми. В результаті відбувається помилкове зчитування інформації з РНК та утворюються неповноцінні білки, полірибосоми розпадаються та втрачають здатність синтезувати білок. Порушує структуру та функції цитоплазматичних мембран, викликає загибель мікробної клітини.

Активний щодо Mycobacterium tuberculosis, у т.ч. штамів, стійких до стрептоміцину, ПАСК, ізоніазиду та інших протитуберкульозних засобів, крім віоміцину та капреоміцину. Діє на більшість грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів (Escherichia coli, індолпозитивні та індолнегативні штами Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp., Haemophilus influenzae, Enterobacter spp., Yersinia spp., Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorhoeae, Neisseria meningitidis, Serratia marcescens, Staphylococcus spp. крім метицилінорезистентних штамів), включаючи мікроорганізми, стійкі до тетрацикліну, еритроміцину, хлорамфеніколу та кислотостійкі бактерії. Менш активний щодо Pseudomonas spp. Не діє на Pseudomonas aeruginosa, Streptococcus spp., анаероби, дріжджові гриби, віруси та найпростіші. Бактерії досить швидко набувають стійкості до канаміцину; для лікування туберкульозу використовується при стійкості збудника до інших протитуберкульозних засобів І та ІІ ряду (за винятком віоміцину).

При прийомі внутрішньо канаміцину моносульфат погано всмоктується з ШКТ (близько 1%) і в незміненому вигляді майже повністю виділяється з фекаліями, частина, що всмокталася, швидко виводиться нирками. Через виразку або пошкоджену слизову оболонку кишечника і при наявності запалення всмоктується у великих кількостях.

При застосуванні у вигляді аерозольних інгаляцій канаміцину сульфат погано всмоктується у кров, при цьому створюються високі концентрації у легких та верхніх дихальних шляхах. При внутрішньом'язовому введенні канаміцину сульфат швидко і повністю всмоктується і визначається в терапевтичній концентрації в крові протягом 8 годин після введення. При внутрішньом'язовому краплинному введенні канаміцину сульфату терапевтична концентрація в крові підтримується протягом 12 годин._max становить 22 мкг/мл. Зв'язування з білками плазми є низьким (менше 10%). Об'єм розподілу 0,2-0,4 л/кг, у новонароджених до 0,68 л/кг. Проникає в рідину абсцесів, вміст каверн, перикардіальну, плевральну, перитонеальну, синовіальну рідину. Високі концентрації відзначаються в печінці, легенях та нирках (може накопичуватися в кірковому шарі).Нижчі концентрації відзначаються у жовчі, водянистої волозі, бронхіальному секреті та мокротинні, у м'язовій, кістковій та жировій тканинах. У терапевтичних концентраціях у дорослих канаміцин не проходить через гематоенцефалічний бар'єр, у дітей його концентрація в лікворі становить 10-20% від рівня в плазмі крові. При запаленні мозкових оболонок концентрація в лікворі становить у дорослих 30-60%, у дітей - більше 50% від такої в плазмі. Може спричиняти блокаду нервово-м'язової передачі (курареподібна дія). Метаболізм не піддається. Т_1/2 у дорослих становить 2-4 години, у новонароджених - 5-8 годин. Екскретується шляхом клубочкової фільтрації, не піддається реабсорбції в ниркових канальцях. Виводиться нирками за 24-48 год, при непорушеній функції не кумулює. При нирковій недостатності в залежності від ступеня порушення функції нирок Т_1/2 може збільшуватися до 70-100 год, у хворих на муковісцидоз - коротшати до 1-2 год. Концентрація в сечі може перевищувати концентрацію в плазмі крові в 10-20 разів, причому активність канаміцину при лужній реакції сечі значно вища, ніж при кислій. У невеликих кількостях виділяється із жовчю. Виводиться при гемодіалізі (кожні 4-6 годин концентрація в плазмі зменшується на 50%) і меншою мірою - при перитонеальному діалізі (за 48-72 годин виводиться приблизно 25% дози).

Є дані про ефективність канаміцину при лікуванні холангіогепатиту, некротичного ентероколіту новонароджених, гострого простатиту, апендикулярного абсцесу.

Застосування речовини Канаміцин

Інфекційні захворювання, спричинені чутливими збудниками. Парентеральне введення: туберкульоз у поєднанні з іншими протитуберкульозними засобами, інфекції жовчовивідних шляхів, кісток і суглобів, органів дихання (в т.ч. пневмонія, емпієма плеври, абсцес легені), шкіри та м'яких тканин (в т.ч. інфіковані опіки), сечовивідних у т.ч. пієлонефрит, пієліт, цистит), тяжкі гнійно-септичні захворювання (сепсис, менінгіт, перитоніт, септичний ендокардит), післяопераційні інфекції.

Всередину: деконтамінація кишківника перед плановими колоректальними операціями (у комбінації з еритроміцином, метронідазолом); інфекції ШКТ, спричинені чутливими до канаміцину мікроорганізмами (дизентерія, дизентерійне бактеріоносійство, бактеріальний коліт, ентероколіт); печінкова енцефалопатія та печінкова кома (як допоміжний ЛЗ).

Очні плівки: кон'юнктивіт, блефарит, кератит, виразки рогівки.

Протипоказання

Гіперчутливість, зокрема. до інших аміноглікозидів; неврит VIII пари черепно-мозкових нервів, тяжка хронічна ниркова недостатність з азотемією та уремією. Канаміцину моносульфат: непрохідність кишківника.

Обмеження до застосування

Ботулізм, міастенія та паркінсонізм (аміноглікозиди можуть спричинити порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), порушення функції печінки та нирок, діти першого місяця життя та недоношені. Канаміцину моносульфат: виразкові ураження кишечника.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Під час вагітності застосовувати лише за життєвими показаннями (адекватних та строго контрольованих досліджень у людини не проведено).Проходить через плацентарний бар'єр, визначається у сироватці крові плода у концентраціях, що становлять 16–50% від концентрацій у сироватці крові матері, визначається також в амніотичній рідині. В експериментах на щурах та кроликах тератогенного ефекту не виявлено. У дослідах на щурах та морських свинках було показано, що при дозах 200 мг/кг/добу канаміцин спричиняв порушення слуху у плодів. Чинить ототоксичну дію на плід.

Категорія дії на плід по FDA D.

На час лікування слід припинити грудне вигодовування. У грудному молоці концентрація становить 18 мкг/мл. Може впливати на мікрофлору кишечника дитини, проте внаслідок низької абсорбції із шлунково-кишкового тракту інших ускладнень у грудних дітей не зареєстровано.

Канаміцин

З боку нервової системи та органів чуття: парестезія, судоми, м'язові посмикування, епілептичні напади, головний біль, нейром'язова блокада (м'язова слабкість, утруднення дихання), сонливість, ураження VIII пари черепно-мозкових нервів (шум у вухах, відчуття «закладеності» вух, зниження слуху, аж до повної , нестійкість ходи, нескоординованість рухів, запаморочення).

З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, дисбактеріоз, діарея, синдром мальабсорбції (при тривалому прийомі внутрішньо), порушення функції печінки (підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія).

З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок (збільшення/зменшення частоти сечовипускання, циліндрурія, мікрогематурія, альбумінурія, протеїнурія, олігурія).

Алергічні реакції: лікарська лихоманка, висипання на шкірі, анафілактичні реакції, астматичні епізоди.

При використанні очних плівок: відчуття стороннього тіла в оці (протягом 3–5 хв), сльозотеча, набряк та гіперемія повік.

Взаємодія

Неприпустимо змішувати канаміцин в одному шприці або одній інфузійній системі з бета-лактамними антибіотиками (пеніцилінами, цефалоспоринами), а також з гепарином внаслідок фізико-хімічної несумісності. Індометацин, фенілбутазон та інші НПЗЗ, що порушують нирковий кровотік, можуть уповільнювати виведення канаміцину з організму. При одночасному та/або послідовному застосуванні двох і більше аміноглікозидів (неоміцин, стрептоміцин, гентаміцин, мономіцин, тобраміцин, нетилміцин, амікацин) їхня антибактеріальна дія послаблюється (конкуренція за один механізм «захоплення» мікробною клітиною), а токсичні ефекти посилюються. Канаміцин можна застосовувати не раніше, ніж через 10-12 днів після закінчення лікування цими антибіотиками. Не слід застосовувати одночасно з віоміцином, поліміксином B, метоксифлураном, амфотерицином B, ванкоміцином, капреоміцином та іншими ото- та нефротоксичними засобами, а також з фуросемідом, етакроновою кислотою та іншими діуретиками. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу, у т.ч. метоксифлураном, курареподібними препаратами, опіоїдними анальгетиками, магнію сульфатом, поліміксинами для парентерального введення, а також при переливанні великих кількостей крові з цитратними консервантами посилюється нервово-м'язова блокада. Знижує ефективність антиміастенічних препаратів (під час та після лікування канаміцином потрібне коригування доз антиміастенічних засобів).

Передозування

Симптоми: нервово-м'язова блокада до зупинки дихання, в дітей віком грудного віку — пригнічення ЦНС (млявість, ступор, кома, глибоке пригнічення дихання).

Лікування: кальцію хлорид внутрішньовенно, антихолінестеразні засоби (неостигмін підшкірно), атропін, симптоматична терапія, при необхідності — ШВЛ. Гемодіаліз, перитонеальний діаліз у разі порушення функції нирок. Новонародженим проводять обмінне переливання крові.

Спосіб застосування та дози

В/м, в/в крапельно, у порожнині, інгаляційно, місцево.

Канаміцину сульфат. В/м, в/в крапельно, порожнини, інгаляційно. При туберкульозі: внутрішньом'язово, дорослим – 1 г 1 раз на добу щодня, пацієнтам похилого віку або хворим з нирковою недостатністю – не більше 750 мг на добу; максимальна добова доза – 2 г; при інфекціях нетуберкульозної етіології разова доза для дорослих – 0,5 г, добова – 1–1,5 г (по 0,5 г кожні 8–12 год). В/в краплинно, 15 мг/кг/добу (30 хв), максимальна добова доза 1 г. Тривалість лікування при туберкульозі 1 міс та більше, при інфекціях нетуберкульозної етіології 5-7 днів. У порожнині для промивань вводять 10-50 мл 0,25% водного розчину. При проведенні перитонеального діалізу розчиняють 1-2 г у 500 мл діалізуючої рідини. Розчин для ін'єкцій можна використовувати для інгаляцій по 250 мг 2-4 рази на добу. внутрішньочеревно, по 500 мг (у вигляді 2,5% розчину).

Канаміцин моносульфат. Для деконтамінації кишечника — по 0,5 г 4 рази на добу протягом 1–2 діб перед операцією; при печінковій енцефалопатії (допоміжний засіб) – по 2–3 г кожні 6 год.

Очні плівки. Застосовують 1-2 рази на день.Плівку за допомогою чистого офтальмологічного пінцета витягають з флакона або пеналу і, відтягнувши пальцями вільної руки нижню повіку, закладають її в простір, що утворився між століттям і очним яблуком. Потім повіку відпускають і утримують око в спокійному (нерухомому) стані протягом 30-60 с для змочування плівки та її переходу в еластичний (м'який) стан.

Запобіжні заходи

У зв'язку з високою токсичністю та швидким розвитком резистентності мікроорганізмів застосування при інших інфекціях (крім туберкульозу) має бути обмежене. Новонародженим та недоношеним дітям канаміцин призначають лише за життєвими показаннями, оскільки функції нирок у них недостатньо розвинені, що може призводити до збільшення T_1/2 та прояву токсичної дії. Лікування слід проводити під ретельним лікарським наглядом. За наявності факторів ризику розвитку токсичних ефектів слід регулярно визначати пікові (C_max ) та залишкові (C_min) концентрації канаміцину у сироватці крові (проводити фармакокінетичний моніторинг). До початку та в процесі лікування слід щотижня контролювати функції слухового нерва (аудіометрія) та нирок (в т.ч. рівень креатиніну та сечовини у крові). При перших ознаках ото-або нефротоксичної дії канаміцин скасовують.

Активність виражають у одиницях дії (ОД); 1 ОД відповідає активності 1 мкг канаміцину А (підстави).

З урахуванням поганого розподілу аміноглікозидів у жировій тканині, у пацієнтів, маса тіла яких перевищує ідеальну більш ніж на 25%, добову дозу, розраховану на фактичну масу тіла, слід зменшити на 25%. У виснажених хворих дозу збільшують на 25%.

Крилов Юрій Федорович (фармаколог, доктор медичних наук, професор, академік Міжнародної академії інформатизації)
Досвід роботи: понад 33 роки