Розкрито несподівану причину смерті косатки. Вчені здивувалися

2020 року на Командорських островах у Беринговому морі знайшли викинуту на берег самку косатки. Днями стали відомі результати розтину тварини. Вони виявилися несподіваними.

Російські вчені, серед яких Ольга Філатова з Московського державного університету, знайшли в тілі хижого ссавця сім морських видр (також відомих як калани). Коротко про інцидент пише Live Science. Результати розтину опублікували у науковому журналі Aquatic Mammals.

Загальна вага семи видр становила 117 кг. Їхні тіла не були розірвані — вони залишилися практично недоторканими. Крім них, у череві косатки виявили 256 частин останків головоногих молюсків.

Одна з морських видр була затиснута між стравоходом і ротовою порожниною хижачки. Вчені припустили, що це і спричинило смерть косатки.

Як зазначила Ольга Філатова, зазвичай косатки не їдять морських видр. Вони полюють на морських левів, дельфінів, тюленів та інших китів. До того ж вони не ковтають видобуток повністю, а розривають його на частини і вибирають жирні шматки.

Мабуть, косатці було непросто проковтнути цілком морських видр. Останні можуть досягати 1,5 м завдовжки. На такий крок тварина могла зважитися, бо голодувала.

За ДНК вчені визначили, що знайдена особина належала до популяції косаток Бігга. В останньої широкий ареал проживання - від Алеутських островів та затоки Аляска до узбережжя Каліфорнії. У західній частині Тихого океану представників цієї популяції раніше не знаходили.

Чому косатки нападають на човни: полювання на людину чи гра?

Підпис до фото, Косаток називають ще "китами-вбивцями", але це не надто справедливо. Вони не вбивці, а просто хижаки.Хоча зуби серйозні.

За минулі півроку біля берегів Португалії та Іспанії було зареєстровано 40 випадків нападу косаток на рибальські судна та прогулянкові яхти. У соціальних мережах ці випадки були названі "страшною помстою китів", але фахівці з психології тварин таким простим поясненням не задовольнилися і спробували розібратися, чим мотивована така агресивна поведінка єдиного справжнього хижака серед китоподібних?

Оповідання Девіда

"Я - не з полохливих, але того разу перелякався страшно". Сім років тому Девід пішов з посади капітана корабля і тепер займається тим, що переганяє яхти від місця, де вони були збудовані, до причалів, де їх хочуть бачити нові власники.

Пізнього жовтневого вечора він і його команда перебували в морі біля берегів Португалії, доставляючи нове судно з Франції до Гібралтару. Спочатку здалося, що до них наближається невелика група дельфінів. Однак незабаром стало ясно, що по-перше, ці тварини набагато більше дельфінів, по-друге, вони були не сірими, а чорно-білими, а по-третє, поводилися дуже дивно.

Команда досить швидко зрозуміла, що до них наближаються косатки, але це нікого не насторожило, навпаки, викликало цілком обґрунтовану цікавість, яка, проте, швидко змінилася страхом, коли кити раптом пірнули, після чого негайно пролунали глухі удари по днищу.

Атака

Косатки намагалися протаранити 14-метрову яхту дві години поспіль. "Атаки йшли одна за одною без перерви, - згадує Девід.- Начебто їх було шість чи сім, причому в мене склалося враження, що найактивнішими були дрібніші косатки, тобто молодняк. Найчастіше вони били по керму: штурвал починав крутитися, як скажений після кожного удару».

Девідові та його екіпажу було чогось боятися. Яхта знаходилася десь за 20 миль (32,2 км) від берегів Португалії і єдиним засобом зв'язку був супутниковий телефон. Вони додзвонилися до берегової охорони, де їм порадили заглушити мотор, згорнути вітрило та спробувати стати "максимально нудними".

Яхта дрейфувала, а кити не заспокоювалися, і навіть начебто розважалися. Поки Девід розмовляв із рятівником, одна доросла косатка несподівано виринула біля корми і грайливо відкинулася на спину, продемонструвавши білий живіт.

Автор фото, SJ. de Waard

Підпис до фото, Найчастіше китів цікавить кермо. Найнебезпечніше для людей на борту – це пошкодження кермової колонки.

Найбільше Девід боявся за долю кермового стовпчика: якби вона не витримала, то екіпажу довелося б ще раз зв'язуватися з береговою охороною, але вже не для того, щоб отримати пораду, а для того, щоб викликати рятувальний вертоліт.

Але метушня під дном припинилася так само несподівано, як і почалася. Приблизно годину після останньої атаки на кермо члени екіпажу сиділи і чекали на продовження і тільки, переконавшись, що кити справді дали їм спокій, продовжили плавання, але вже набагато ближче до португальського берега в зоні дії радіосигналу.

Неспокійне літо 2020

Починаючи з липня цього року, кити нападали на яхти та човни понад сорок разів.Найдивнішим у поведінці морських ссавців було те, що їхні атаки були відповіддю на провокаційні чи агресивні дії людей. "Вони прийшли до нас, а не навпаки", - наголосив Девід.

Автор фото, Getty Images

Відео, зняті наляканими пасажирами, а також екіпажами яхт та невеликих рибальських суден розлетілися соцмережами та таблоїдними ЗМІ. Більшість коментарів, однак, виражало явну симпатію до китів-розбійників. "Море не належить людям, ми повинні з повагою ставитися до дикої природи". "Я - за косаток. Це - їхня територія!" "Ви що, серйозно вважаєте, що це - велика новина? Ви чекаєте, що ми обуримося поведінкою китів, які "наважилися" напасти на яхти?"

Громадська думка може дозволити собі емоції. Вчені ж всерйоз зацікавилися, чому ці високо інтелектуальні морські ссавці з розвиненою та складною соціальною моделлю поведінки раптом почали поводитися подібним чином.

Кит та людина

Автор фото, wildestanimal

Підпис до фото, косатки та рибальське судно біля берегів Норвегії. Начебто, тут кити поводяться пристойно.

Косатки біля берегів Португалії та Іспанії особливою рідкістю не є. Протягом багатьох тисячоліть кити полювали на свій улюблений видобуток - блакитного тунця в період, коли ця риба мігрує на нерест з Атлантики до Середземного моря через Гібралтарську протоку.

Відносини між косатками і людьми помітно зіпсувалися після того, як останні різко збільшили видобуток того ж тунця, який вважається делікатесом і коштує дорого.

Сьогодні в цьому ареалі мешкає близько 60 косаток, і це ще нічого, тому що в 2011 році їх кількість впала до 39.Тоді іспанські організації з охорони рідкісних тварин пов'язали падіння чисельності китів із не менш драматичним падінням запасів блакитного тунця.

Автор фото, Getty Images

Після того, як захисники дикої природи забили на сполох, квоти на видобуток ласої риби були скорочені, тунець оговтався, а за ним - оговталися і косатки.

Зрозуміло, ніхто не каже, що більше про долю косаток можна не турбуватися, але ні зростання, ні падіння популяції не можуть пояснити, чому раптом кити почали поводитися так дивно і агресивно.

Цікавість зрозуміла, агресія – ні

Фахівець з морської біології доктор Рут Естебан каже, що спочатку просто не могла в те, що відбувається, повірити: "Ці кити ставляться до човнів з цікавістю. Вони цілком можуть до них підпливти, щоб подивитися ближче, але битися по них і їх ламати? Я чесно думала, що народ перебільшує, чи просто не так усе розуміє”.

Але список китових неподобств продовжував зростати

• У липні одну яхту довелося відбуксирувати назад у порт, після того, як група косаток пошкодила її кермо.
• У серпні екіпаж французького судна зв'язався з береговою охороною у повній паніці, стверджуючи, що на них йде безперервна атака з боку китів.
• Увечері того ж дня невелике судно іспанського ВМФ втратило частину керма після незапланованої та не надто дружньої зустрічі із косатками. Екіпаж намагався втекти від китів, але ті від переслідування не відмовилися.
• У вересні один шотландець повертався до рідних вод з Іспанії. Потім він розповідав, що несподівано штурвал буквально вибило у нього з рук.З води висунулась голова великої косатки, яка потім 45 хвилин лупцювала по керму і його жувала, через що нещасна яхта крутилася дзиґою.

Ще один морський біолог доктор Рено де Стефані зізнався, що ситуація поки що краще не стає. Зараз і Рут, і Рено працюють у спеціально створеній групі вчених, які намагаються розібратися у дивній та потенційно небезпечній поведінці китів.

Тато, мамо, я – китова сім'я

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Сіра сідлоподібна пляма за спинним плавцем так само унікальна для косаток, як відбитки пальців для людини.

Серйозний збір даних розпочався у вересні з того, що вчені спробували, вивчивши всі численні свідчення, фотографії та відео, визначити з якими саме особами вони мають справу.

Це не так неймовірно, як здається на перший погляд, тому що у кожної косатки позаду спинного плавця знаходиться сіра сідлоподібна пляма, яка так само унікальна, як у нас з вами відбитки пальців.

Виявилося, що в більшості нападів брали участь три молоді самці (правильніше їх було б назвати підлітками), які в офіційному реєстрі іменуються чорний Гледіс, білий Гледіс і сірий Гледіс. Але ось визначити, до якої саме сім'ї ставляться тінейджери, що розійшлися, поки не вдалося.

А це якраз важливо, тому що косатки і полюють, і живуть тісними сімейними колективами, на чолі яких стоїть найшановніша самка (повний матріархат). Сегрегація за сімейною ознакою іноді заходить так далеко, що деякі групи користуються своїм власним "діалектом".

Прив'язати хуліганствуючих Гледісів до конкретної сім'ї важко ще й тому, що самки з сімей ніколи не йдуть, і якісь старенькі прабабусі охоче допомагають у вихованні дітей, а от самці можуть час від часу вирушати "в загул", вступаючи в інтимні стосунки за межами сімейного кола.

Підпис до фото, Гледіс сірий і Гледіс білий. На голові білого добре видно рану, яку він, швидше за все, отримав, зіткнувшись із корабельним гвинтом.

Після того, як вчені заявили, що їм тепер відомі "імена" хуліганів, ЗМІ негайно відреагували заголовками про неблагополучну сім'ю та малолітніх злочинців. Але як тільки надбанням громадськість став той факт, що у білого Гледіса на голові є досить серйозна рана, спричинена, швидше за все, судновим гвинтом, тон у пресі змінився на трохи похмуріший: а що, якщо це не хуліганство, а страшна помста?

Не помста, а ігри на свіжому повітрі

Рут Естебан у мстивості Гледісов сумнівається. Хоча б тому, що нам невідомо, чи почали косатки нападати на яхти вже після поранення, чи воно було отримано якраз під час однієї з подібних ескапад.

Натомість розслідування, а також багаторічний досвід роботи з косатками дозволили вченим дійти зовсім іншого висновку: кити просто грали.

Автор фото, Getty Images

«Схоже, що найбільше їх цікавить кермо. Щоб розгорнути щось дуже і дуже велике, то цілком ймовірно, що їм це дуже подобається».

Рено де Стефані з нею згоден, тому що коли косатки полюють, вони поводяться зовсім інакше: "Коли вони полюють, то роблять це настільки обережно, що ви їх і не помітите, буквально підкрадаються до жертви. Сама ж атака – вкрай агресивна, я бачив як косатки нападають на кашалотів – це страшне видовище. А ці хлопці?

Якщо боїмося, то вбиваємо

Автор фото, Alessandro De Maddalena

Підпис до фото, Косатки вже давно вивчили, що поруч із рибалками можна непогано поживитись. Чайки дотримуються тієї самої думки.

Наскільки нам відомо, косатки на волі людей начебто не вбивали. Але коли кит грає, людина, що й не дивно, лякається.

Найбільше Рено боїться, що недавні напади (або загравання) косаток з човнами можуть виявитися останньою краплею, яка поставить їхнє існування під ще більше питання. Місцеві рибалки можуть порахувати, що оскільки під загрозою опинилися і їхній добробут, і їхня безпека, то косаток знову можна безкарно вбивати.

Щось схоже відбувається у всьому світі. Хижаки, у тому числі леопарди, тигри та вовки настільки давно перебувають з людиною у стані війни, що під загрозою опинилося саме їхнє виживання.

Про що думаєют косатки?

Нейрофізіолог Лорі Маріно та її колегам пощастило бути одними з дуже небагатьох людей, яким вдалося зазирнути в мозок косатки. 2004 року вони сканували мозок померлого в неволі спійманого кита.

Автор фото, Martin Ruegner

Підпис до фото, Небагатьом ученим вдалося заглянути в мозок косатки. Як з'ясувалося, вони мають такі ж області, що відповідають за емоції, як і в людини

"У них, як і у нас, – каже вона, – є області, які відповідають за емоції".Як і більшість людей не є ні абсолютно поганими, ні абсолютно хорошими, так само не треба ділити косаток на прості категорії типу хороший-поганий, агресивний-грайливий. "Таким чином ми їх перетворюємо на карикатури", - зазначила Лорі Маріно.

Крім того, люди не можуть ні на секунду уявити, як косатки сприймають навколишній світ. Вони його не лише бачать, а й чують, до чого потоки відео та аудіоінформації обробляються одночасно.

"Їх здатність сприймати інформацію в рази швидше за нашу і вони, цілком імовірно, можуть нею обмінюватися практично синхронно, до чого наш мозок абсолютно не пристосований", - сказала вона. - Вони не добрі, і не погані. Вони здатні на жорстокість, вони здатні на добро, як і люди. І ми маємо, нарешті, вивчити цей урок”.