Використання частки (mo)

У цій замітці ми розберемо, в якому випадку частка може використовуватися в пропозиції замість частки .

Значення частки - "і, теж".

Вона ставиться після теми пропозиції замість , якщо щодо цієї теми в поточному реченні затверджується те саме, що і щодо теми в попередньому.

Звучить досить незрозуміло, правда? Тому розглянемо це правило з прикладу.

Це는- Це стіл.

цеも- Це теж стіл.

나는- Я - студентка.

마리아も- Марія - теж студентка.

Тепер все набагато ясніше :)

Є й інше можливе використання частки , а саме в пропозиціях типу: "І я, і Марія - студентки." або "Ні я, ні Марія – не лікарі".

Скажімо ці дві пропозиції японською мовою:

나も、마리아씨も- І я, і Марія - студентки.

나も、마리아씨もні 야, ні Марія не лікарі.

Зверніть увагу, що в цих реченнях відсутня частка , тобто тема пропозиції обрамляється тільки часткою . У ствердному реченні частка означає " і. і. " , а негативному - " ні. ні. " .

Це все на сьогодні, що стосується використання частки в японській мові. Успіхів!

Чого немає в японській мові

Наведені тут значення для частинок мають місце, лише якщо вони знаходяться в кінці пропозиції.

Якщо частка або [乎] знаходиться в кінці речення, то речення перетворюється на запитальне:

Інакше, частка або, наприкінці речення, є повним аналогом знаку питання (?) в індоєвропейських мовах.

При прямуванні після запитального займенника (що?, де?, коли?), перетворює його на вказівне (хто-небудь, де-небудь, коли-небудь):

Існує варіант ка (ка) використовується зазвичай чоловіками - кай (кай).
Жінки і діти часто замість або використовують (але) (виражає стурбованість).

я є скороченою формою і ( то - вказівка ​​цитування) і 言う ( іу - говорити), буквально означає "я\ти\он\вона вони сказали, що. " і використовується для дослівного цитування:

Частка ヨ в кінці пропозиції підкреслює впевненість того, хто говорить у сказаному при повідомленні нової інформації (затвердження факту), або робить особливий акцент на сказаному підкреслюючи важливість для того, хто говорить (наприклад, при проханні про щось або при вираженні сильної зневаги до співрозмовника).

ぞ ( дзо ) - аналог використовується чоловіками.
wa (ва) - м'яка заміна よ використовувана жінками (і чоловіками в деяких районах Японії).

さ робить акцент на пропозиції і вказує що пропозиція завершилася (найближчий аналог знака оклику в російській мові).

і використовуються чоловіками в неформальному спілкуванні. Виражають наполегливість, використовуються як груба заміна ヨ (причому вважається більш грубим ніж ぞ).

かな показує невпевненість, сумнів того, хто говорить.

1. показує бажання того, хто говорить, щоб слухач погодився з ним - "чи не так?", "Ви згодні зі мною?" (у цьому випадку інтонація до кінця пропозиції підвищується - питальна інтонація);
2. згоду того, хто говорить з вище сказаним (інтонація до кінця пропозиції зменшується - як у російській пропозиції "М-так-а-а"));

네이 є більш виразним ніж ね. ね і ねえ також використовуються просто як закінчення речення в чемному або дружньому спілкуванні, так як надають їй м'яке звучання (іноді в мові кожна пропозиція закінчується ね).

な і なあ використовуються у неформальному спілкуванні для підкреслення своєї думки.

Так як частинки ネ і ネе пом'якшують мову, роблять її жіночнішою, чоловіки замість них також використовують .

Якщо знаходиться в кінці першого простого речення у складі складного, то вона має значення але .

У офіційному спілкуванні використовуються けど ( кедо ), けれど ( кередо ), けれども ( кередомо ). Серед усіх цих частинок, використовується найчастіше.
Також, у значенні "але" (але вже на початку речення) використовується частка ( демо ).

ながら[乍ら] приєднується до основи дієслова, що описує дію в першому реченні і вказує на те, що під час цієї дії, відбулося також і дія, що описується в наступному реченні.