Що не мають мохи?

Мохи – це невисокі, переважно багаторічні рослини, які за своєю організацією близькі до водоростей: вони не мають провідних тканин і коренів.

Чиє спорангії у квіткових рослин?

СпорангійРедагувати Всі рослини, гриби, а також багато інших видів утворюють спорангій на деяких стадіях свого життєвого циклу. Спорангій може утворювати спори за допомогою мітозу, але майже в усіх рослин і багатьох грибів, в спорангіях відбувається мейоз і утворюються генетично відмінні гаплоїдні спори.

Яка рослина не має і кореня і квіток?

Перша група нижчих, найпростіших за будовою рослин — водорості. Поміркуй, з яких слів утворилася їхня назва. Водорості не мають справжніх органів: кореня, стебла, листків, квіток, плодів з насінням. Кеш

Мохи — Вікіпедія Мохи (Bryophyta) — це вищі безсудинні спорові рослини. У життєвому циклі фаза гаметофіту переважає над спорофітом. Переважно багаторічні рослини, що характеризуються життєвими формами (дернинки, килими, подушки, віяла, плетиво). Відомо понад 24 тис. видів на всій Земній кулі. … See more

1. Загальна характеристика мохів. Листостеблові мохи

Мохи ростуть переважно у вологому середовищі — у лісах, на болотах, на корі дерев, на камінні. Це рослини, які не мають коренів. У мохів немає провідної тканини, вони не можуть проводити воду і поживні речовини на велику відстань, тому вони невеликого розміру. Багато видів цих рослин можуть висихати і швидко відновлювати свою життєдіяльність після отримання вологи. Функцію коренів виконують ризоїди — вирости, за допомогою яких поглинається вода і поживні речовини.

Нестатеве розмноження здійснюється спорами, тому їх відносять до вищих спорових рослин .

Статеве розмноження мохів здійснюється за допомогою гамет, запліднення яких відбувається лише у водному середовищі. Цикл розвитку мохів відбувається шляхом чергування безстатевого покоління (спорофіт) та статевого покоління (гаметофіт). У життєвому циклі переважає гаметофіт.

Розрізняють листостеблові та сланеві мохи.

Якщо мох складається зі стебла і листків, то його називають листостебловим мохом . Один з найвідоміших зелених листостеблових мохів — зозулин льон.

У листках зозулиного льону, так само як і у інших рослин, відбувається фотосинтез — утворюються поживні речовини. У вологу погоду листя розправляються, щоб набрати вологу з повітря, у суху погоду листки згортаються і притискаються до стебла, щоб зменшити випаровування води. У зозулиного льону є жіночі і чоловічі рослини. На верхівці жіночої рослини, на довгій ніжці розвивається покрита ковпачком коробочка — спорогон , у якому утворюються спори . У суху погоду ковпачок скидається і спори розсіюються. Спора проростає у вологому ґрунті. З неї розвивається і гілкується нитка, схожа на нитчату водорость, на якій утворюються бруньки, даючи початок новим чоловічим і жіночим рослинам зузулиного льону.

Сфагнум — представник білих мохів. На відміну від зелених мохів, він не має ризоїдів. Це рослина з дуже розгалуженим стеблом і гілочками, що покриті дрібними світло-зеленими лускатими листям.

Кожен листок складається з одного шару клітин двох типів: вузьких зелених (із хлоропластами, в яких відбувається фотосинтез) і більших, мертвих прозорих повітроносних клітин, із зруйнованої цитоплазмою, до яких можуть надходити повітря або вода. Мертві клітини можуть поглинати води у \(20\) — \(25\) разів більше своєї маси і довго її утримувати, поступово віддаючи живим клітинам.

Мох сфагнум , маючи розгалужені пагони утворює великі суцільні килими у лісах та болотах. Рослини з плином часу відмирають, утрамбовуються, утворюючи торф. Цей процес відбувається дуже повільно (шар торфу в \(1\) метр утворюється протягом \(1000\) років). Торф використовують як паливо, а також як добриво для покращення ґрунту, сировина для отримання пластмаси, деревного спирту, карболової кислоти.

Л ісовий мох запобігає швидкому відтоку опадів і талої води, що захищає ґрунт від висихання. Мох надає притулок для дрібних тварин — молюсків, павуків, комах.

Нерідко у природі мохи відіграють і негативну роль. Оселяючись у лісах і на луках, вони утворюють суцільний покрив і ускладнюють надходження повітря до ґрунту. В таких умовах відбувається витіснення цінних кормових трав і заболочування ґрунтів.