Wild For Life

Носороги воліють подорожувати світом наодинці і люблять воду. Вони миттєво переходять із стану спокою у стан люті і можуть бути неймовірно впертими. Ці чудові істоти відомі своїм незалежним характером.

Ареал проживання
Африка та Азія. Цінність
Носороги – один із найвідоміших видів, що входять у «велику п'ятірку» тварин. Вони приносять прибуток державам, у яких водяться, і розбурхують уяву дітей по всьому світу, пробуджуючи в них інтерес до дикої природи. Такі великі ссавці, як слони та носороги, є архітекторами екосистем, адже вони забезпечують баланс лісів та пасовищ, даючи багатьом іншим видам можливість існувати. Загрози від незаконної торгівлі
З 1970 по 1992 роки браконьєри знищили близько 96% популяції чорних носорогів. З того часу було вжито заходів для відновлення цього виду, проте на сьогоднішній день в дикій природі проживає лише 4800 чорних носорогів. В останні роки деякі популяції та підвиди носорогів в Азії та Африці зникли зовсім. У 2011 році західний чорний носоріг був оголошений вимерлим, а від популяції північного білого носорога залишилася лише одна жива особина. Носороги, що залишилися в світі, все ще знаходяться під загрозою через нову хвилю попиту на їхній ріг. У багатьох країнах світу, особливо у В'єтнамі та Китаї, існують давні традиції різьблення по рогу носорога та використання його з медичною метою. Вважається, що ріг має лікувальні властивості, тому і сьогодні порошок з рогу носорога все ще застосовується в народній медицині, у тому числі для лікування похмілля, а також як показник статусу.Торговці зацікавлені у купівлі та перепродажі рогу носорога, навіть незважаючи на те, що в міру скорочення популяції тварин, ціна постійно підвищується. Як ви можете допомогти
Запропонуйте своїм друзям разом підтримати кампанію з порятунку носорогів. Дізнайтеся більше про місцеві проекти та програми збереження, які мають забезпечити робочі місця для людей, які живуть пліч-о-пліч з носорогами. Не купуйтеся на модні тенденції, які загрожують існуванню цього виду.

Чи риби п'ють воду і чи можуть відчути спрагу?

Риби справді п'ють воду, але те, як вони її споживають, залежить від того, в якій воді вони живуть. Вода як важливий розчинник взаємодіє з різними речовинами, причому особливу роль відіграє сіль. Осмос, фундаментальний механізм забезпечує проникнення молекул H₂O через клітинні мембрани від ділянки з низьким вмістом розчинених речовин до ділянки з більш високим, що призводить до хімічного врівноваження клітини з навколишнім середовищем.

Риби потребують певного обсягу води, її кількість залежить від концентрації солі в навколишньому середовищі. "Водні жителі" "випивають" частину вологи ротом, але основна частина рідини надходить в організм через зябра та шкіру. Наприклад, морській рибі особливо важливо підтримувати водний баланс усередині тіла для сольової рівноваги. При надлишку солі спеціальні клітини виштовхують її з організму, забезпечуючи стабільність внутрішнього середовища. Таким чином, рибам доводиться боротися із постійними змінами концентрації солі у водному середовищі, а їх організми ефективно адаптуються до цих умов, забезпечуючи виживання у різноманітних водних біотопах. Про це ми розповімо далі.

«Ви повинні думати про рибу як про дірявий човен у воді.Постійно відбувається рух або води, або солей, що у воді, між тілом риби і довкіллям».

Як вода потрапляє у тіло риб?

Вода потрапляє в тіло риби за допомогою осмосу - процесу, при якому вода проходить через мембрани з областей з низькою концентрацією розчинених речовин в області високої концентрації. Він служить вирівнювання концентрацій у двох областях.

Наприклад, якщо зовні клітини більше води, ніж усередині, вода спробує заповнити клітину до того часу, доки однакової концентрації води з обох боків мембрани клітини.

• Вода у тілі прісноводних риб. У риб, що мешкають у прісній воді, концентрація солі в організмі вища, ніж у навколишній воді. Тому вода безперервно потрапляє в тіло риби, намагаючись розбавити кількість солі доти, доки вона не стане рівною кількості солі у навколишній воді. Щоб не ввібрати занадто багато води, поки клітини не почнуть набухати і лопатися, прісноводні риби виводять надлишки з сечею.

Як розповідає Мелані Стіассна, куратор відділу іхтіології Американського музею природної історії в Нью-Йорку, життєдіяльність прісноводних риб у цьому контексті має деякі особливості. "Якщо ви прісноводна риба, у вас є проблема, тому що вода постійно закачується у вас", - Зазначає Стіасні. Надлишок води виявляється шкідливим, - рідина може розріджувати солі в організмі, хоч вона відіграє ключову роль у регулюванні кров'яного тиску та підтримці м'язової функції. Прісноводні риби активно борються з надходженням води у своє тіло, уникаючи її надмірного вживання щонайменше свідомо.

Ця особливість адаптації дозволяє прісноводним видам проводити більшу частину часу, запобігаючи вторгненню води в їхній організм. Це прагнення підтримки внутрішнього водно-сольового балансу є важливим аспектом їх виживання в різноманітних водних середовищах. Так, прісноводні риби ефективно вирішують проблему надлишку води, забезпечуючи стабільні умови внутрішнього середовища підтримки життєво важливих процесів.

• Вода у тілі морських риб. У морських риб протилежна проблема. У тому організмі менше солі, ніж у воді. Тому через осмос риби постійно втрачає воду через шкіру і зябра, щоб зрівняти концентрацію солі всередині та зовні риби. Щоб запобігти зневодненню, морські риби п'ють багато води через рот. Надлишки солі вони виділяють через зябра і при сечовипусканні.
• Вода у тілі морських хрящових риб. Є ще одна група тварин — акули, скати та морські собаки, їх називають «виключною підводною нацією». За винятком кількох видів із Центральної та Південної Америки, ці створення завдяки унікальній адаптації практично не втрачають воду через осмос.

Незважаючи на те, що концентрація неорганічних солей у їхній крові схожа на те, що спостерігається у костистих риб, між кров'ю цих хрящових риб і навколишньої рідини не відбувається обмін водою через осмос. Ці морські мешканці освоїли навичку збереження у своїй крові сечовини, речовини, що зазвичай вважається шкідливим і виводиться зябрами. Механізм підтримує відносну рівновагу внутрішнього середовища, попри таку концентрацію солей. «Акули зупиняють цей пасивний приплив води, тому що вони врівноважують її сечовиною і своєю кров'ю — тому вони переважно такі ж солоні, як солона вода», - підтверджує Мелані Стіассна, куратор відділу іхтіології Американського музею природної історії в Нью-Йорку.

Акул, наприклад, можна назвати "окремою кастою". Так, збереження водного балансу відбувається не за допомогою осмосу, а завдяки запасанню сечовини в крові.

Чи буває у риб спрага?

Так, риби відчувають спрагу, але знову ж таки, не всі. Як ми вже знаємо, морські костисті риби знаходяться в середовищі з більш високим вмістом солі, ніж у організмі. Для компенсації дефіциту води вони змушені вживати більше морської води, щоб опріснити її. Виходить, можна стверджувати, що морські костисті риби відчувають спрагу.

Отже, морські риби змушені активно вживати воду, щоб компенсувати її постійні втрати, тоді як прісноводні риби, навпаки, не потребують надмірного прийому води і постійно позбавляються зайвої вологи. Цей взаємозв'язок з водою стає ключовим фактором виживання для різноманітних видів риб у їх різних водних біотопах.

Раніше вчені з'ясували, що риби можуть відчувати біль навіть без певних галузей мозку, пов'язаних із обробкою болю. Докладніше про це можна дізнатися у нашому матеріалі.