Коли варто використовувати м'яту?

Чай і настій м'яти покращує апетит, має спазмолітичні властивості і підвищує секрецію травних залоз. Настій листя рекомендується пити при гастриті, болях в кишечнику, ентероколітах, метеоризмі, нудоті. М'ятний чай швидко знімає печію.

Що лічить м'ята?

М'ята перцева (холодянка, холодна м'ята) - багаторічна рослина, що культивується в лікувальних цілях. Має яскраво виражений запах і смак, не зустрічається в диких умовах. Кеш

Кому можна пити м'яту?

Ідеально підходить для студентів і тих, хто працює всю ніч. Існує причина, по якій м'ята так часто зустрічається в зубній пасті, рідині для полоскання рота, жувальної гумки і цукерках: її сильний аромат і смак добре маскують неприємні запахи, наприклад, запах з рота.

М’ята холодна (перцева)

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, дуже за­пашна, 25—80 см заввишки. Стебло чотиригранне, галузисте, вся рослина щетинистоволохата. Листки супротивні, коротко- черешкові, яйцевидновидовжені або ланцетні, гострі, пило- виднозазублені. Квітки зібрані кільцями в безлистих пере­рваних колосовидних суцвіттях, червонувато-фіолетові або білувато-фіолетові. Цвіте в червні — серпні.

Де росте? М’ята холодна в дикому стані не росте, вона культивується по всій території УРСР — у садах, квітниках і на полях як ефіроолійна рослина. Багато різновидностей м’яти, які ростуть над струмками, канавами, використову­ються як лікарські рослини.

Що й коли збирають? Стебла з листками або тільки самі листки, під час цвітіння. Сушать швидко, але не на сонці.

Коли застосовують? У домашньому господарстві добре розтерті листки м’яти додають до вареників з сиром — для збудження і поліпшення травлення, як вітрогінний і потогін­ний засіб, щоб зменшити нудоту, як засіб, що допомагає ири болях у шлунку і в кишечнику (ментол), при нежитю, хри­поті, бронхіті, бронхоектазах (дезинфікує), при нервовому збудженні, тремтінні рук, при стенокардії (разом з валеріа­ною спричинює рефлекторне розширення коронарних су­дин). М’ята діє жовчогінно, рекомендують її при жовтяниці і каменях жовчного міхура.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків, настоюють 10 хвилин і п’ють по 1 склянці вранці і ввечері. При нестравності шлунка, поганому відригуванні, хворобах печінки і жовчного міхура 1 столову ложку суміші трави шандри звичайної, листків м’яти холод­ної, трави чистотілу звичайного і кори крушини ламкої в співвідношенні 3 : 2 : 4 : 1 настоюють 20 хвилин на 1 склянці окропу і п’ють по півсклянки через годину після їди.

Як рекомендує М. А. Носаль, після кровотечі з легень і при надмірних менструаціях, при гастритах з підвищеною шлунковою кислотністю без запорів 2 столові ложки суміші трави звіробою, листків холодної м’яти, насіння кропу, кві­ток деревію і трави бобівника в співвідношенні 10 : 5 : 5 : 5 : : 1 напарюють протягом 2 годин у 2 склянках окропу, відці­джують і п’ють протягом дня, ковтками. При катарі шлунка з підвищеною кислотністю і з запорами також 2 столові лож­ки суміші листків холодної м’яти, трави золототисячника (центурії), трави звіробою, трави вересу і кори крушини ламкої настоюють протягом 8 годин в півлітра окропу, від­ціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день, через годину після їди. При цих хворобах можна ще 4 ложки з верхом суміші квіток деревію, листків холодної м’яти, кори круши­ни ламкої, трави звіробою, сухоцвіту болотяного, споришу, квіток ромашки, насіння кропу, насіння кмину, кореня ва­леріани і шишок хмелю в співвідношенні 4:4:4:6:3:3:2: : 2 : 2 : 2 : 1 настоювати на 1 л окропу цілу ніч у духовці. П’ють 1 склянку натщесерце, решту випивають за 4 рази протягом дня, через годину після їди. При підвищеній кис­лотності допомагає також м’ятна олія (Oleum Menthae) — по 3 — 5 крапель на цукрі або воді - і картопляний сік (див. Кар­топля їстівна). Деякою мірою діють тут також гіркота та ду­бильні речовини м’яти, зокрема, велика кількість каротину.

Замість напару можна вживати м’ятні краплі з листків м’яти. 1 частину дрібно порізаних сушених листків м’яти заливають 20 частинами 30% спирту і настоюють, струшуючи час від часу, цілу добу. Потім відтискують, проціджують че­рез ватку, додають 1 частину м’ятної олії і вживають по 10 і більше крапель при проносах, спазмах кишок, різі, по­ганому травленні, нудоті тощо. При кривавому блюванні О. П. Попов рекомендує вживати по 1—2 чайні ложки, двічі на день, відвару м’яти на оцті (20 г на 200 мл оцту). Відвар (напар) з м’яти (також краплі) вживають для купання ма­леньких дітей, хворих на рахіт, золотуху та хвороби шлун­ково-кишкового тракту.

Компреси з свіжого листя м’яти на чоло і виски заспо­коюють головний біль. Відваром з м’яти полощуть рот, кіль­ка разів на день, при неприємному запаху з рота.

***** Вы собрались в дальнее путешествие? У вас намечается грандиозный переезд? Купить сумки и чемоданы оптом у нас можно в любое удобное для Вас время. С нашими чемоданами Вам не страшен никакой переезд )))

В.В.Кархут, Ліки навколо нас, Видавництво "Здоров'я", Київ, 1973
Попередження: перш ніж скористатися рецептом, порадьтеся з лікарем

М'ята перцева

Стебло м'яти перцевої прямостояче, переважно голе, може досягати у висоту близько 100 см. Листя м'яти перцевої супротивне, розташоване на коротких черешках. Воно має подовжено-яйцеподібну форму і відрізняється загостреним кінчиком і зубчастими краями, серцеподібною основою. У рослини забарвлення листя залежить від сорту і коливається від світло-зеленого до фіолетового. Кореневище м'яти перцевої розташовується горизонтально і покрито корінцями. Квітки рослини дрібні, двостатеві, червоно-фіолетового відтінку, зібрані в колосовидні суцвіття на верхівках пагонів.

ПРАТ «ЛІКТРАВИ»

Склад

М'яти перцевої листя містить каротин, органічні кислоти, аскорбінову кислоту, рутин, флавоноїди, мікроелементи, дубильні речовини і цинеол. У складі ефірної олії рослини в кількості 40-60% присутній ментол.

Фармакологічна дія

За рахунок високого вмісту ефірної олії листя перцевої м'яти має заспокійливу, гіпотензивну, антисептичну, знеболювальну і протиблювотну дію. Препарати на основі даної рослинної сировини забезпечують антигіпоксичний і слабкий спазмолітичний ефект. Листя м'яти стимулює виділення жовчі та має протиблювотну дію. М'яти властивості включають у себе розрідження і виведення мокротиння з бронхів і легенів.

Регіони проростання лікарської рослини

Зміст

Загальна інформація

М'ята перцева - рослина, виведена штучним шляхом. Для її селекції були обрані м'ята колоскова і м'ята водяна. З цієї причини рослина не зустрічається в диких умовах, а культивується з лікувальною метою в найбільш підходящих кліматичних умовах. Рослина практично не виробляє життєздатного насіння. М'яти властивості дозволяють використовувати її для приготування лікарських засобів.

М'ята перцева (холодянка, холодна м'ята) - багаторічна рослина, що культивується в лікувальних цілях. Має яскраво виражений запах і смак, не зустрічається в диких умовах.

Заготівля сировини

Заготівлю листя м'яти перцевої проводять під час цвітіння рослини в червні-липні. Час збору сировини - перша половина дня в суху погоду. Для заготівлі м'яту зрізають ножицями або ножем разом із стеблами. У промислових масштабах рослина заготовляється механічним способом. Зрізані стебла краще не мити. Якщо сировину необхідно промити, її акуратно кладуть у ємність з водою, а потім струшують вологу. Обсохлі й підготовлені стебла збирають у пучки і підвішують під навісом або розкладають на рівній поверхні тонким шаром на папері чи тканині. Щоб сировина просушувалася рівномірно, стебла можна подрібнити на шматки по 7-10 см. Сушити м'яту потрібно в провітрюваному приміщенні, уникаючи сонячних променів. Стебла відокремлюють від листя в уже висушеному вигляді. Зберігають м'яту перцеву в сухих, герметично закритих скляних банках.

Лікувальні властивості

М'яти лікувальні властивості включають седативну дію на організм. Вживання відварів і настоїв рослини підвищує секрецію травного тракту, стимулює відтік жовчі і покращує апетит. Завдяки вмісту речовин, які здатні стимулювати слизові оболонки і рецептори, прийом м'яти підсилює кровообіг і роботу кишечника. При цьому препарати на основі м'яти перцевої розслаблюють гладку мускулатуру і знімають спазми в шлунково-кишковому тракті. Також вони розширюють коронарні судини і покращують кровопостачання міокарда в цілому.

При втиранні в шкіру препарати з рослини викликають подразнення рецепторів і відчуття холоду. За рахунок звуження холодових рецепторів забезпечується розширення судин у внутрішніх органах, що дозволяє знизити прояв больових відчуттів при різних захворюваннях. Завдяки цій властивості м'ята включається до складу препаратів для лікування дерматитів та екзем, лікарських засобів і паст для зубів і ясен.

М'ята: користь для організму

М'яти корисні властивості різноманітні, тому рослина здатна впливати на організм комплексно і глибоко:

• Лікарські форми на базі даної рослини мають ранозагоювальний і болезаспокійливий ефект.
• Регулярне вживання засобів з м'яти виявляє помірну сечогінну дію.
• Так як м'ята стимулює перистальтику кишечника, це дозволяє пригнітити процеси гниття і бродіння в кишечнику.
• Приймання засобів з м'яти стимулює апетит завдяки підвищенні секреції травних залоз.
• Завдяки антисептичній і протимікробній дії м'ята може використовуватися місцево для лікування грибка нігтя.

Щоб визначити, чим корисна м'ята для організму, необхідно відзначити хімічний склад рослини та її особливості. Разом з ментолом у листі м'яти перцевої міститься урсолова кислота. Дана речовина знижує холестерин, стимулює спалювання жиру і активізує ріст м'язів. Цинеол, який входить до складу листя рослини, має відхаркувальну і антибактеріальну дію. Для поліпшення травлення корисний бетаїн, який також входить до складу частин перцевої м'яти. Речовина захищає клітинні мембрани і підвищує розчинність різних активних речовин організмом, покращує травлення, знижує тиск. Бетаїн необхідний для лікування дискінезії жовчних шляхів, гепатиту, диспепсії, захворювань печінки.

М'ята та її протипоказання

Протипоказаннями до приймання м'яти служать чутливість до одного з компонентів у складі, а також гіпотонія, підвищена кислотність, вагітність. З обережністю застосовують м'яту при цукровому діабеті, так як препарати з рослини здатні вступати в реакцію з лікарськими засобами від даного захворювання.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.