Теодор Рузвельт

Теодор Рузвельт (англ. Theodore Roosevelt) народився 27 жовтня 1858 року в Нью-Йорку (США), у старовинній голландській родині. З дитинства він страждав від астми і до школи практично не ходив, тому початкову освіту здобув удома. Але, займаючись спортом, він зумів перемогти хворобу і фізично зміцнів. 1880 року Теодор закінчив Гарвардський університет. Тоді ж вийшла його перша книга «Війна на морі 1812», що стала початком історико-літературної діяльності Рузвельта.

У той же період розпочалася і політична кар'єра майбутнього президента, коли він заявив про себе як про прихильника реформ та борця з корупцією в органах влади. В 1897 Рузвельт був призначений помічником міністра військово-морського флоту в адміністрації президента Мак-Кінлі, де доклав великих зусиль для зміцнення флоту і виступав за розширення зовнішньополітичної експансії. Під час іспано-американської війни він брав участь у військових діях на Кубі, що принесло йому популярність у США.

Його популярність та енергія під час передвиборчої кампанії багато в чому забезпечили перемогу команди Мак-Кінлі на президентських виборах у 1900 році, а сам Рузвельт обійняв посаду Віце-президента США. Але вже 6 вересня 1901 року на Мак-Кінлі було скоєно замах і після його смерті 14 вересня, того ж дня Рузвельт був приведений до присяги як 26 президент США. У листопаді 1904 року він був переобраний і залишався головою Білого Дому до 1909 року.

На цій посаді Рузвельт почав активно проводити свій політичний курс. Він став першим президентом в Америці, який ратував за втручання держави в економіку для збереження принципів чесної конкуренції та захисту споживача від сваволі великих корпорацій.Для здійснення своєї політики Рузвельт створив Міністерство торгівлі та праці. Особливу увагу він приділяв збереженню природних ресурсів та проблемам довкілля.

У зовнішній політиці президент головне завдання бачив перетворення США на одну з провідних світових держав, у створенні потужних військово-морських сил, у будівництві міжокеанського каналу і витісненні Європи з політичного життя Західної півкулі. З його ім'ям пов'язана політика «великої палиці» та «світового поліцейського». Він встановив контроль над зоною Панамського каналу, проводячи експансіоністську політику в Латинській Америці, під час Російсько-японської війни підтримав Японію, захоплюючись її економічними та військовими досягненнями.

Рузвельт був першим президентом, який запросив до Білого дому представника афро-американців, першим американцем, який отримав Нобелівську премію миру «за участь у укладанні Портсмутського мирного договору між Росією та Японією». Він повною мірою насолоджувався владою, популярністю та всіма можливостями, які відкривала йому посаду.

Після закінчення терміну президентських повноважень у березні 1909 року, Рузвельт багато подорожував і продовжував літературну творчість (взагалі він автор понад 2000 статей, промов, послань і близько 40 книг). У наступні роки Рузвельт продовжував активно займатися політичною діяльністю. У 1918 році він вважався кандидатом із найбільшими шансами на вибори президента 1920 року. Але погіршення його здоров'я зруйнувало ці плани.

6 січня 1919 року Теодор Рузвельт помер у своєму маєтку Ойстер-Бей (штат Нью-Йорк, США).