Левофлоксацин (Levofloxacin) (559375) - інструкція застосування ATC-класифікація

допоміжні речовини: гіпромелоза, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, натрію стеарилфумарат, поліетиленгліколь 6000, тальк, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Пігулки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, вкриті оболонкою, від світло-рожевого до світло-коричневого кольору з рожевим відтінком, верхня та нижня поверхні яких опуклі.

На розломі під лупою видно ядро ​​світло-жовтого або жовтувато-білого кольору, оточене одним суцільним шаром.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Левофлоксацін.

Фармакологічні властивості

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний препарат групи фторхінолонів, є S(-)енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Левофлоксацин як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів діє на комплекс ДНК-гірази та топоізомеразу IV.

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у плазмі крові (С_max) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (переважною) концентрацією (МІК(МПК)).

Резистентність до левофлоксацину розвивається в поетапному процесі завдяки мутаціям сайту-мішені в обох топоізомерах II типу, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як непроникний бар'єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксний механізм, також можуть вплинути на чутливість до левофлоксацину.Завдяки механізму дії звичайно немає перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) контрольні точки МІК для левофлоксацину, що відокремлюють чутливі мікроорганізми від мікроорганізмів з помірною чутливістю та мікроорганізми з помірною чутливістю від резистентних мікроорганізмів, представлені в таблиці нижче з тестування/МІК.

Клінічні контрольні точки МІК EUCAST для левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01):

Поширеність резистентності може варіювати географічно та згодом для вибраних видів, бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до фахівця, коли місцева поширеність резистентності така, що користь агента як мінімум при деяких типах інфекцій є сумнівною.

* Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus, з великою ймовірністю може мати загальну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому пікові концентрації у плазмі досягаються протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100%.

Їжа майже впливає всмоктування левофлоксацину.

Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1-2 рази на день.

Приблизно 30-40% левофлоксацину пов'язують із протеїном плазми крові. Середній обсяг розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразового застосування та застосування повторної дози 500 мг, що вказує на добрий розподіл у тканинах організму.

Проникнення в тканини та рідини організму

Левофлоксацин має здатність проникати в слизову оболонку бронхів, бронхоальвеолярну рідину, альвеолярні макрофаги, тканини легень, шкіри (місту бульбашок), тканини передміхурової залози та сечу. Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметиллевофлоксацин і левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним і не підлягає інверсії хіральної структури.

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться із плазми відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Загальний кліренс левофлоксацину після одноразового введення 500 мг дози становив 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів (перорального та внутрішньовенного).

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику в діапазоні 50-1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується нирковий кліренс і кліренс креатиніну, а період напіввиведення збільшується, як видно з наведеної нижче таблиці:

Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому 500 мг перорально.

1. Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів похилого віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає необхідності коригувати дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Застосування препарату протипоказане дітям та підліткам (до 18 років), оскільки не виключено пошкодження суглобового хряща.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, проліферація інших резистентних мікроорганізмів, порушення нормальної мікрофлори кишечника та розвиток вторинної інфекції

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, еозинофілія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, яка може спричинити підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний/анафілактоїдний шок 1, можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом декількох хвилин або годин після застосування (див. розділ «Особливості застосування»); ангіоневротичний набряк, кропив'янку, бронхоспазм, задуху, набряк шкіри та слизових оболонок, раптове зниження артеріального тиску, шок.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, відсутність апетиту, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»), гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, підвищене потовиділення, тремтіння кінцівок.

З боку нервової системи*: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, заціпеніння, розлад сну, сонливість, парестезії, тремор, дисгевзія (суб'єктивний розлад смаку), судоми, конвульсії, периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія, зниження тактильної чутливості, порушення нюхи), агевзія, екстрапірамідні розлади, дискінезія (порушення координації рухів), синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, порушення смаку, втрата смаку (агевзія).

З боку психіки*: безсоння, незвичайні сновидіння, нічні кошмари, ажитація, нервозність, занепокоєння, почуття страху, психотичні розлади (у тому числі галюцинації, параноя), депресія, тривожність, занепокоєння, стан страху, психотичні реакції з саморуйнівною поведінкою (включаючи суїцидальну спрямованість мислення див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору*: зорові порушення, затуманювання зору, нечіткість зору, транзиторна втрата зору.

З боку органів слуху та рівноваги*: вертиго, шум у вухах, дзвін у вухах, погіршення слуху, втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія та поліморфна шлуночкова тахікардія типу torsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), що може призводити до зупинки серця, подовження інтервалу QT на електрокардіо. (подовження інтервалу QT) та «Передозування»), артеріальна гіпотензія; колапс, подібний до шоку; алергічний васкуліт.

З боку дихальної системи: задишка (диспное), бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: відсутність апетиту, діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, розлади травлення, здуття живота, запор, геморагічна діарея, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит, мет.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення показників печінкових ензимів (АлАТ/АсАТ, лужна фосфотаза, гамма-глютамілтранспептидаза), підвищення білірубіну; гепатит, жовтяниця, тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин 2 : почервоніння шкіри, утворення пухирів, висипання, свербіж, кропив'янка, гіпергідроз, поліморфна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, фотосенсибілізація, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитоплас.

Реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»), локалізований висип на шкірі, що спричинений лікарськими засобами.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини*: артралгія, міалгія, ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллова сухожилля), м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на важку myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»), рабдоміоліз, розрив зв'язок, розрив м'язів, розрив сухожилля (наприклад, ахіллова) (див. розділ «Особливості застосування»), артрит, біль у суглобах, біль у м'язах.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: підвищені показники креатиніну в сироватці, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку ендокринної системи: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону; випадки гіпоглікемічної коми.

Загальні розлади: астенія, загальна слабкість, підвищення температури тіла (пірексія), біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках), як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

1 Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можуть виникати навіть після першої дози лікарського засобу.

2 Шкіро-слизові реакції можуть іноді виникати навіть після першої дози препарату.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька відразу, систем організму та органи почуттів (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов'язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).