Що передбачає психологічне консультування?

Психологічне консультування – це спеціально організоване спілкування між фахівцем і його клієнтом, спрямоване на підтримку клієнта, на роботу з його станами, переживаннями, взаєминами, проблемами, конфліктами.

Що належить до основних цілей психологічного консультування?

Безперечно, основна мета психологічного консультування — це надання психологічної допомоги, тобто розмова із психологом повинна допомогти людині у вирішенні її проблем і налагодженні міжособистісних стосунків з оточуючими.

Як почати психологічну консультацію?

Консультація починається з особистої зустрічі психолога-консультанта з клієнтом. Консультантові або його помічникові рекомендується зустрічати клієнта, стоячи біля входу в приміщення консультації, де проводитиметься консультування. Кеш

Приклад допомоги клієнту у формуванні запиту

Моя дружина консультувала клієнтів, точніше, вони довго намагалися сформулювати, чого ж клієнт хоче. Клієнт - його звали, наприклад, Михайло, був готовий довго розповідати різні проблеми зі свого життя, але власне запит ніяк не формулював. Я вирішив допомогти Марині і втрутився в розмову.

Н.І. Козлов Михайло, я хотів би вам допомогти. Дозволиш, Марина? Михайло, наскільки вже вдалося чітко сформулювати цілі і завдання? Що потрібно від консультації? Що має бути результатом?

Михайло: У мене є кілька цілей.

Н.І. Козлов: будь Ласка, перше.

Михайло: Перше: виховання доньки. Як правильно зорієнтувати її на майбутнє.

Н.І. Козлов: Виховання дочки, добре. Друга мета?

Михайло: Друга мета: як знайти свою половинку.

Н.І. Козлов: Знайти хорошу дружину?

Михайло: Так, знайти хорошу дружину. Третя мета: як вибудувати відносини з моєю мамою. Поки що все.

Н.І. Козлов: Чудово, Михайло, три мети. Друге питання. З приводу цих цілей потрібно буде клопотати і вкладатися. Михайло, скільки ви готові працювати: годин, днів, місяців? Ви мені скажіть терміни, а я скажу - реалістично чи ні. Наприклад, якщо ви скажете один день, я скажу - нереалістично. Врахуйте те, що всі три завдання дуже об'ємні.

Михайло: На першу мета - як правильно виховати доньку - термін 3 місяці.

Н.І. Козлов: Три місяці. Скільки часу приділяти цьому щодня: 15 хвилин, півгодини?

Н.І. Козлов: Півгодини, добре. За цей час дещо можна зробити. Знайти дружину - скільки?

Михайло: Я готовий працювати 6 місяців по півгодини в день.

Н.І. Козлов: Добре, 6 місяців по півгодини в день. Загальна: виходить одну годину в день на 2 цілі.

Михайло: І на налагодження стосунків з мамою я готовий працювати один місяць також по півгодини в день.

Н.І. Козлов: За цей термін стосунки з мамою вибудувати нереально.

Михайло: Я просто хочу, щоб і вона, і я нормально себе почували в цих відносинах.

Марина Смирнова: Я висловлю одне зауваження: за ті півгодини, що ми з вами разговали, 20 хвилин ви говорили тільки про маму. Про дочку не було практично ні слова сказано, ні яких цілей по вихованню і т. д. Але зараз у відносини з мамою ви запланували вкладатися значно менше, ніж по іншим цілям.

Н.І. Козлов: Тоді давайте по пріоритетах: що в першу чергу важливо, з чого почати, а що друге. Всі відразу ми не потягнемо.

Михайло: Зараз подумаю. Може спочатку зайнятися собою, знайти дружину. Як кажуть: одягніть спочатку рятувальний жилет на себе, потім на дитину.

Марина Смирнова: чи Є якась задача, яка допоможе виконання інших?

Н.І. Козлов: А у мене є пропозиція Марін, хороше. Я думаю Михайлу дійсно розумно зайнятися собою, але так займатися, щоб просунутися в усіх цих задачах: і за себе, і щодо дружини, і з приводу дочки, і з приводу мами. Михайло, я б вам дав домашнє завдання, раз ви готові працювати.

Михайло: Так, я готовий, давайте.

Н.І. Козлов: Запитання: у вас диктофон є? Потрібно щоб до наступної зустрічі ви записали свої характерні, типові розмови з мамою і з дочкою. Ситуації взаємодії.

Марина Смирнова: Можна записувати телефонні розмови.

Н.І. Козлов: Потім ви цю запис і переведете в текст, щоб нам було зручно її розбирати.

Марина Смирнова: І не потрібно багато. 15 хвилин розмови цілком буде достатньо.

Н.І. Козлов: Може бути один-два таких дзвінка по 15 хвилин. Наприклад, 2 розмови з мамою, якісь розмови з дочкою. Що каже мама, що ви говорите, як ви взаємодієте. Що вона починає, що ви починаєте, Михайло. Це потрібно, щоб зрозуміти реальність.

Н.І. Козлов: За цим текстам ми зможемо дати конкретні завдання, які допоможуть вам натренувати і виробити в собі ті якості, які вам знадобляться для вибудовування відносин з пристойною жінкою. Ви вже будете знати, що ви - пристойна людина, і вмієте розмовляти і з дочкою, і з мамою. Це буде хороша підготовка. Вирішимо так?

Михайло: Давайте вирішимо так.

Н.І. Козлов: Тоді ми закінчили, я пропоную нам випити чаю. Ми все зробили.

8.2. Психологічне консультування

Консультативна діяльність соціально-психологічної служби за своїми завданнями стоїть близько до ^освітнинької та профілактичної і є однією з важливих форм йс проведення. Разом із тим консультування — це специфіч­ний вид практичної роботи психолога, що характеризується особливими формальними і змістовими ознаками.

Поняття психологічного консультування. Розгляд цих ознак почнемо з визначення самою поняття "психологічне консульту­вання". Це поняття є чи не найбільш уживаним в літературі, присвяченій питанням психологічної допомоги, і, на перший погляд, видається цілком чітким і зрозумілим. Проте в його трактуванні різними авторами існують певні розбіжності

Можна сказати, що у вітчизняній психології загально­прийнятим є розуміння психологічного консультування як психологічної допомоги здоровим людям у складній життєвій ситуації. Однак при цьому в деяких працях термін "психологічне консультування" вживається як синонім по­нять "психотерапія" (позамедична модель) і "психологічна корекція", оскільки вказані поняття, на думку авторів, то­тожні як за змістом (використання групової динаміки, особ­ливостей контакту консультанта і клієнта, спеціальних технік), так і за кінцевою метою — створення сприятливих умов для повноцінного особистісного розвитку, спілкування, життя в цілому тих, хто звертається по допомогу (Семья в психологической консультации: Опьгг и проблеми психоло­гаческого консультирования / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. Москва, 1989).

Інші автори, не заперечуючи близькість за змістом понять "психологічне консультування" і "психотерапія", вважають доцільним усе ж закріпити поняття "психологічне консульту­вання" за сферою допомоги здоровим людям, залишивши поняття "психотерапія" сфері допомоги психічно хворим, оскільки, по-перше, консультативна робота із здоровими людьми не є терапією (лікуванням) у точному значенні цього слова, по-друге, професійні дії психолога-консультанта і пси­хотерапевта у цих різних сферах допомоги людям мають суттєві відмінності, що зумовлюються передусім мірою відповідальності спеціаліста за стан клієнта (Е. Ейдеміллер, »• Юстицький, Г. Абрамова).

Існує позиція, згідно з якою консультування зорієнтоване е Реважно на допомогу клієнтові в реорганізації його міжосо-

бистісних стосунків, у той час як психотерапевтичний вплив спрямований насамперед на розв'язання глибинних осо-бистісних проблем людини, що лежать в основі більшості життєвих труднощів і конфліктів (Ю. Альошина). Отже розмежування понять "психологічне консультування" і "психотерапія" тут здійснюється на основі розведення змісту роботи, яку виконують психолог-консультант і психотерапевт що зумовлює різні вимоги до ступеня їхньої психологічної підготовки.

У галузі вікової та педагогічної психології поняття "психологічне консультування" найчастіше трактується як вид психологічної допомоги, який має діагностично-реко­мендаційний характер і є засобом підвищення психоло­гічної компетентності педагогів і батьків (І. Дубровіна, Р. Овчарова).

Інколи до числа завдань психологічного консультування включають не лише діагностичні та рекомендаційні, а й ко-рекційні (Г. Бурменська, О. Ка раба нова, О. Лідере).

Поняття "психологічне консультування" вживають і в тих випадках, коли йдеться про інформування психологом різних спеціалістів (лікарів, юристів, політиків і т. д.) з тих чи інших питань, що потребують його компетенції. Нарешті, говорячи про психологічне консультування, нерідко мають на увазі будь-яку послугу або комплекс послуг, що надаються у пси­хологічній консультації.

Як бачимо, у вітчизняній психологи поняття "психологічне консультування" вживається то в більш широкому, то в менш широкому значенні. При цьому кожний з цих аспектів у різних авторів представлений неоднаковим змістом. Справа ускладнюється ще й тим, що у теорії та практиці психо­логічної допомоги в нашій країні широко застосовуються праці представників західної психології, котра має свої тра­диції щодо тлумачення понять "психологічна допомога", "психологічне консультування", "психотерапія" тощо, які не завжди збігаються з вітчизняними.

Оволодіння практикою роботи у галузі психологічної до­помоги неможливе без подолання плутанини у вживанні по­нять, без чіткого представлення окремих видів діяльності практичного психолога. У зв'язку з цим доцільно дотримува­тися позиції розмежування понять "психологічне консульту­вання" і "психокорекція", "психотерапія". Аналіз різних по­глядів показує, що найсуттєвішою ознакою, за якою прово­диться це розмежування, є характер завдань, ^котрі стоять пе-

спеціалістом, що надає допомогу: у випадку психо-^гіяя оГО консультування ця допомога не передбачає глибин­них змін в особистості людини, в той час як психокорекція та психотерапія орієнтовані саме на такі зміни. Відповідно різняться між собою інші суттєві характеристики цих видів психологічної допомоги: тип клієнта, з яким має справу спе-піаліст, проблеми, що вирішуються, форми роботи, її три­валість тощо.

Розмежування названих понять не означає, звичайно, їх віддаленості одне від одного. Насправді, вони і ті реальності, що стоять за ними, близькі між собою: психологічне консуль­тування майже завжди містить у собі психотерапевтичні еле­менти, часто передбачає подальшу психокорекцію чи психо­терапію; у свою чергу психокорекція і психотерапія не обхо­дяться без епізодів психологічного консультування. Важливо, однак, наголосити на тій обставині, що у світовому психо­логічному співтоваристві психокорекція і психотерапія вва­жаються більш глибоким рівнем психологічної допомоги і, отже, вимагають від спеціаліста, що їх здійснює, більш глибо­ких знань і більшої майстерності. Різні вимоги до системи підготовки психолога-консультанта і психотерапевта визна­чають як різні рівні їхньої професійної компетентності, так і різні галузі практики психологічної допомоги.

Визначившись відносно понять, перейдемо до розгляду основних характеристик психологічного консультування.

Завдання консультування. Конкретні цілі й завдання психо­логічного консультування визначаються залежно від напряму діяльності соціальш-психологічної служби, але існують за­гальні цілі й завдання, які характерні для будь-якого процесу психологічного консультування і саме які визначають його специфіку.

Основною метою психолога, що проводить консультацію, є допомога клієнтові в усвідомленні його проблеми та в по­шуку шляхів і способів її якнайскорішого розв'язання. Ця ме­та реалізується через виконання таких завдань.

По-перше, психолог має уважно вислухати клієнта. Важ­ливість цього аспекту діяльності консультанта підкреслюється в Усіх відомих працях із психологічного консультування. Мак­симально терпляче, з використанням спеціальних прийомів ислухозування клієнта не лише близько знайомить психоло-

з ним та його проблемою, а й допомагає клієнтові краще У відомити свою ситуацію, приносить йому полегшення і, в Результаті, великою мірою визначає ефективність консульта­тивної роботи.

По-друге, в процесі консультування психолог працює над розширенням уявлень клієнта про себе, свою конкретну жит­тєву ситуацію, про навколишню дійсність. Саме таким шляхом здійснюється корекційний вплив психолога на клієнта, внаслідок чого останній починає по-новому бачити й оцінювати свою ситуацію, формулює альтернативні варіанти поведінки в ній.

По-третє, психолог проводить консультацію, маючи на увазі, що його клієнт — здорова людина, яка відповідає за себе і свої стосунки з оточуючими людьми. Але досягти того, щоб сам клієнт узяв на себе відповідальність за те, що з ним відбувається, — нелегке завдання, оскільки клієнти психо­логічної консультації, як правило, звинувачують у своїх жит­тєвих труднощах когось іншого. Поступове й цілеспрямоване обговорення з клієнтом проблеми вини та відповідальності має підвести його до висновку, що він сам відповідає за си­туацію, яка склалася, і спонукати до змін у своїх ставленнях і поведінці, результатом яких може бути і зміна самої ситуації. Унаслідок консультування клієнт має не тільки краще зро­зуміти свою проблему і уявити шляхи її розв'язання, а й по­вірити у себе і бути готовим до реалізації знайдених способів подолання своїх труднощів.

Принципи психологічного консультування. Убачається доцільним висвітлити загальні принципи психологічної допо­моги, які поширюються й на сферу консультування і які є необхідною умовою успішності цієї діяльності. Розглянемо найважливіші з них.

Принцип добровільності означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті, сам хоче допомоги і шукає її, тобто він мотиво­ваний до прийняття психологічної допомоги.

Принцип доброзичливого і безоцінкового ставлення до клієнта означає виявлення теплоти й поваги, уміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи і не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя, поведінку.

Повага до клієнта та його проблеми виявляється і в реалізації іншого принципу психологічної допомоги — за-безпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (за винятком випадків, коли йдеться про загрозу для життя і здоров я клієнта чи інших людей, про що психолог має повідомити відповідні установи і про що клієнт попереджається на почат­ку роботи).

Принцип професійної мотивованості консультанта означає, ^ _він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи ор­ганізацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення.

Ще одним важливим принципом є відмова психолога від порад і рецептів, оскільки він не може брати на себе відпо­відальність за життя іншої людини; його завданням, як уже зазначалося, є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблеми, у пошуку виходу з кризи.

Нарешті, для консультанта дуже важливо не вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки. Цей принцип означає, що психологові слід уникати як встановлення дружніх взаємин із клієнтами, так і надання психологічної допомога своїм друзям чи родичам. Як зазначає Ю. Альошина, у про­тилежному випадку консультант і клієнт починають задоволь­няти ті чи інші потреби й бажання одне одного, і консультант вже не може зберегти об'єктивну і відсторонену позицію, не­обхідну для ефективного розв'язання проблем клієнта.

Принципи психологічної допомоги визначають позицію психолога-консультанта відносно клієнта, тобто уявлення про мету й завдання роботи, стиль стосунків із клієнтом, етику консультування.

Існує три варіанти позиції консультанта: позиція 'зверху", коли сильний, мудрий, досвідчений консультант, так би мо­вити, простягає руку допомоги слабкому, дезадаптованому, недосвідченому клієнтові; позиція "на рівних", яка передбачає зняття дистанції між консультантом і клієнтом, їх взаємну відвертість, обмін особистісними проблемами і надає кон­сультації характеру буденної розмови; позиція "радника", за якої консультант виступає як особа, більш компетентна у проблемі клієнта, що допомагає йому розібратися в ній, знай­ти шляхи подолання труднощів. Якщо дотримуватися вшце-иаведених принципів психологічної допомоги, остання пози-Щя видається найбільш адекватною. В етичному плані вона характеризується відсутністю оцінок, відмовою від прямого ви *°вного тиску, намаганням створити атмосферу довіри, д °орозичливості, співчуття.

Деякі суттєві характеристики психологічного консульту-

ння (розв'язувані проблеми, форми роботи, її тривалість та

•) Доцільно розглядати у ході виділення й опису його видів.

^ види можна розрізнити за: а) тривалістю роботи (разова

сультація, короткострокове консультування, середньотри-

лале консультування); б) орієнтованістю допомоги (на до­рослого, дитину, сім'ю, батьків, учителів тощо); в) характе­ром допомоги (просвігницько-рекомендаційна, діагностична власне психологічна). У реальній практиці перелічені видові ознаки тісно пов'язані між собою: тривалість роботи, ц зорієнтованість дуже часто залежать від характеру допомоги, який у свою чергу визначається особливостями проблеми клієнта. Тому опис видів психологічного консультування доцільно здійснювати, взявши за основу якусь одну з ознак. У даному випадку такою ознакою виступить тривалість роботи.

Розгляд видів психологічного консультування за триваліс­тю роботи розпочнемо з такої довідки: за нашими даними, із загального числа звертань приблизно 35 % припадають на консультації, які включають одну-дві зустрічі, 40 % — на такі, що включають три — сім зустрічей, і лише в 10 % випадків зустрічі тривають протягом року. Як бачимо, досить значну частину випадків психологічної допомоги складає разове та короткострокове консультування. Це пояснюється не стільки професійними потребами, скільки особливостями клієнтів, котрі не мають культуральних стереотипів, які б спонукали їх до тривалої регулярної роботи з психологом, спрямованої на глибоку перебудову їхнього внутрішнього світу. Отож наші фахівці мають бути готовими до проведення консультативної роботи у досить стислі строки.

Разова консультація. Вона проводиться у випадках, коли більш тривала робота з людиною з якихось причин вияв­ляється недоцільною або неможливою. Тривалість консуль­тації — 45—60 хвилин.

Така консультація відбувається, по-перше, тоді, коли клієнт звернувся до психологічної служби помилково, оскільки йому насправді потрібна медична, юридична чи соціальна допомо­га. Наприклад, у межах шкільної психологічної служби подібні ситуації виникають, коли психолог самостійно або в результаті звертання вчителя, батьків виявляє у дитини на­явність інтелектуального зниження, відхилень у мовленні чи поведінці, що можуть бути зумовлені нервовими або психіч­ними розладами. Після докладної бесіди і, у разі необхідності» обстеження клієнта психолог направляє його до відповідного спеціаліста (дефектолога, психіатра, юриста і т. д.), роз яс-нивши йому чи його близьким характер необхідної допомоги.

По-друге, разова консультація проводиться у випадках, ко­ли психолог інформує клієнта з тих чи інших питань, шо на­лежать до його компетенції (наприклад, знайомить учителі*

батьків з віковими особливостями дітей, з індивідуальни-^ особливостями конкретного учня; консультує підлітків та юнаків (після відповідної діагностики) з питань, пов'язаних із самовизначенням, професійною орієнтацією). Такі консуль­тації можуть бути як індивідуальними, так і груповими.

По-третє, разова консультація може мати місце тоді, коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти з приводу певної життєвої ситуації.

Нарешті, по-четверте, єдина зустріч з клієнтом відбуваєть­ся у випадках, коли він з якихось причин (віддаленість райо­ну, мешкання в іншому місті тощо) не може прийти до пси­холога повторно, хоча за характером його проблеми така зустріч була б бажаною.

На останніх двох випадках слід зупинитися більш доклад­но, оскільки вони, на відміну від попередніх, потребують не стільки просвітницько-рекомендаційної, скільки власне пси­хологічної роботи, а консультант діє в умовах дефіциту інформації та часу. Що ж має встигнути зробити психолог у таких ситуаціях? У літературі найчастіше описується такий алгоритм дій:

1. встановлення контакту з клієнтом шляхом створення відповідного психологічного клімату;
2. визначення справжньої проблеми клієнта, його орієн­ тації в ній, спільне чітке її формулювання;
3. визначення мети клієнта, його можливостей в її до­ сягненні, обговорення позитивних способів дій;
4. вироблення альтернативних варіантів поведінки;