Посівний горох

Яка квітка у гороху посівного?

Насіння: маса 1000 насінин близько 150-300 гр. Квітки: Квітки у посівного гороху величиною від 15 до 36 мм, переважно білого кольору, зрідка - голубого. Кеш

Коли сіяти горох 2023 року?

Згідно посівним календарем на червень 2023 найкраще садити горох 5, 6, 10, 11, 17, 19, 20 червня. Не рекомендується займатися польовими роботами 4 та 18 червня.

Який горох краще жовтий чи зелений?

За кольором горох буває жовтий і зелений. Вони мають різницю як у часі приготування, так і смакових особливостях. Зелений горох швидше вариться і має солодкий присмак. Окрім того, суп з зеленого різновиду крупи виходить ніжнішим.

Горох посівний — Вікіпедія Горо́х посівний (Pisum sativum) — вид квіткових рослин з родини бобові. Трав'яниста рослина, що широко вирощується на полях як зернобобова рослина.… See more

Горох посівний

Горо́х посівний (Pisum sativum) — вид квіткових рослин з родини бобові. Трав'яниста рослина, що широко вирощується на полях як зернобобова рослина.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Квітка гороху виглядає вельми своєрідно, вона схожа на сидячого метелика. П'ять пелюсток квітки гороху мають свої назви. Два нижніх зрощених пелюстка називаються човником, з боків розташовані пелюстки — весла, а верхній за формою нагадує вітрило. Чашечка, що має п'ять зубчиків, як ніби підтримує віночок знизу. Усередині віночка квітки є маточка, що представляють собою вигнутий стовпчик, а також десять тичинок, причому тільки одна з них розташована окремо, а решта зрослася своїми нитками. Самозапилення у гороху здійснюється прямо у бутонах прихованих квіток.

Горох посівний має тонке і крихке стебло, тому щоб підтримувати його, від листя відходять гіллясті вусики, що чіпляються за різні предмети та інші рослини. Самі листя складні, і на одному черешку розташовані маленькі листочки декількома парами.

Для гороху та інших бобових рослин характерне утворення на коренях невеликих наростів — бульбочок. Такі утворення є наслідком діяльності специфічних бульбочкових бактерій. Ці бактерії потрапляють всередину кореня і розмножуються там, що викликає збільшення кореня у формі новоутворень. Цікаво, що бульбочкові бактерії переробляють атмосферний азот, а коли гинуть, ґрунт насичується азотними речовинами як добривами.

У сільському господарстві поля, де вирощували горох та інші бобові, засівають пізніше іншими культурами, частіше хлібними злаками, які завдяки отриманню азотних добрив дають хороший урожай.

Історія [ ред. | ред. код ]

Горох — культура дуже давня. Походження її сягає своїм корінням і в буквальному і в переносному сенсі углиб століть. В Індії та Китаї він вважався символом благополуччя, а на півдні нашої країни можна і зараз зустріти його дикорослі види.

Територіально батьківщиною гороху вважається Передня Азія. Це те місце, де він вперше увійшов в ужиток, а значить і в культуру людини. Звідти він запустив свої вусики в Південно-Західну Азію. А міцне вкорінення гороху в людській історії відбулося вже в кам'яній добі.

Епохою неоліту датовані ранні археологічні знахідки насіння гороху в Йорданії, Сирії та Туреччині. А те насіння, яке були знайдене в дельті Нілу в Давньому Єгипті, датою своєї теж можуть пишатися і неспроста, адже це аж 4800-4400 роки до нашої ери. Подібна знахідка була зроблена і в Грузії. Знайдені там гороши́ни датуються ще п'ятим тисячоліттям до нашої ери.

Дещо пізніше він з'явився в Афганістані — у 2000 році до нашої ери, а потім в Пакистані і на Північно-Заході Індії, а потім і на півдні цієї країни. Сталося це в 2250—1750 роках до н. е. Проходив процес поширення гороху як землеробської культури аж до другої половини другого тисячоліття до н. е. включно. Зараз же горох їдять як на континенті Євразія, так і в Австралії, і в Північній і Південній Америках.

Здавна горох має величезну популярність. А в стародавні часи на ярмарках торговців, що проголошують: «Продам горох зелений!», — було часом набагато менше, ніж тих, хто хотів його купити. Адже, наприклад, у Франції вже в шістнадцятому столітті горох вживали в їжу представники всіх верств населення.

Світовий ринок гороху [ ред. | ред. код ]

Країнами-лідерами з виробництва гороху є Канада, Росія, Франція, Китай, Індія. За прогнозами Американської ради гороху і сочевиці, посівні площі гороху у 2013 році становили 5720 тис. га, а виробництво становило 9478 тис. т.

Український ринок гороху [ ред. | ред. код ]

Горох здебільшого вирощують аграрії південних і східних областей. Більше половини посівів гороху протягом останніх кількох років були зосереджені в Одеській (у 2011 році — 68,4 тис. га), Харківській (32,6 тис. га), Запорізькій (25,7 тис. га), Миколаївській (19, 4 тис. га) та Кіровоградській (18,2 тис. га) областях. Слід сказати, що площі вирощування гороху в Україні відносно невеликі.

За даними статистики, в 2012/13 роках основними покупцями українського гороху є Індія, Пакистан і Туреччина.

Значення та використання [ ред. | ред. код ]

Вирощують посівний горох дуже давно, ще з доісторичних часів. Його предки — це дикорослі види гороху, які ростуть на альпійських луках в горах Кавказу, Індії, Афганістану. Також як дикорослі види, горох посівний стійкий до холоду і швидко зростає, адже в горах йому потрібно було рости серед дуже високих трав альпійських лугів. Горох відноситься до холодостійкість рослин. У зв'язку з цим, ранньою весною або пізньою восени під зиму можна висаджувати його насіння у ґрунт.

До складу насіння входять насичені жирні кислоти, харчові волокна, вуглеводи, мінеральні та вітамінні речовини. Ця рослина може похвалитися великим вмістом магнію, кальцію, фосфору, калію, сірки і хлору. Крім цього, горох містить такі мікроелементи як цинк, залізо, йод, марганець, мідь, хром, селен, молібден, фтор, нікель, стронцій та інші. Значний вміст білка дозволяє гороху замінювати в харчуванні м'ясні продукти. Він відмінно перетравлюється і засвоюється організмом.

Горох підвищує працездатність, поліпшує мозкову діяльність, нормалізує роботу травної системи. Завдяки наявності в горосі антиоксидантів, він сприяє підтримці молодості і краси, а також стимулює складні процеси регенерації в органах і тканинах. Така рослина володіє великою кількістю незамінних амінокислот, крохмалю і рослинного жиру, а також корисних ферментів і клітковини.

Використовують горох для годування худоби. Зелена маса, зерно і солома гороху володіють високими кормовими якостями. У перерахунку на суху речовину вміст сирого протеїну в зеленій масі гороху досягає 25 %, а в соломі — 7,5 %.

Коренева система гороху виділяє в ґрунт активні хімічні сполуки, що підвищують розчинність знаходяться в ній мінеральних солей. Створюється дрібнокомкова структура ґрунту і підвищується доступність елементів живлення кореневою системою рослин.

Горох споживає з повітря азот за рахунок діяльності азотфіксуючого бобово-ризобіального комплексу. Біологічно пов'язаний горохом азот повністю споживається рослинами і не забруднює навколишнє середовище. На кожному гектарі ним акумулюється до 50 … 100 кг природного азоту, що позитивно позначається на родючості ґрунтів і врожайності наступних культур у сівозміні.

Крім того, горох має мало спільних патогенів із злаковими, тому він покращує фітосанітарні характеристики ґрунту. Це хороший попередник для всіх культур, крім бобових.

Джерела [ ред. | ред. код ]

ГОРОХ ПОСІВНИЙ[Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
Горох посівний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 123. — ISBN 5-88500-055-7.

Посилання [ ред. | ред. код ]

European Association for Grain Legume Research (AEP). Pea. https://web.archive.org/web/20061017214408/http://www.grainlegumes.com/default.asp?id_biblio=52.
Hernández Bermejo, J. E. & León, J., (1992). Neglected crops: 1492 from a different perspective, Food and Agricultural Organization of the United Nations (FAO) Contents[Архівовано 6 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Muehlbauer, F. J. and Tullu, A., (1997). Pisum sativum L. Purdue University. Pea[Архівовано 8 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Oelke, E. A., Oplinger E. S., et al. (1991). Dry Field Pea. University of Wisconsin.Dry Field Pea[Архівовано 2 березня 2015 у Wayback Machine.]
Sorting Pisum names[Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
USDA plant profile[Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.]
https://web.archive.org/web/20150303184216/http://www.nal.usda.gov/fnic/foodcomp/search/

Це незавершена стаття про бобові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її .

ГОРОХ ПОСІВНИЙ

ГОРОХ ПОСІВНИЙ (Pisum sativum L.; лат. Pisa — у місті Піза вперше було знайдено й описано обвуглені зерна гороху; лат. sativum — посівний) — однорічна трав’яниста гола рослина родини бобових — Fabaceae (Leguminosae); рос. назва: горох посевной. До дикорослих видів роду гороху належать Г. польовий (P. arvense L.), Г. приземний (P. humile Boiss.), Г. високий (P. elatius M.B.), Г. красивий (P. formosum Stek), які є дикорослими представниками флори Африки. До культурних видів належать Г. посівний (P. sativum L.), Г. абіссинський (P. abissinicum A.Br.). Г. найбільш поширений в Індії, США, країнах Західної Європи, СНД, Північної Африки, в Канаді, Австралії. На території України найпоширеніші численні сорти трьох видів гороху: P. sativum L., P. elatius M.B. та P. arvense L. Господарське значення має P. sativum L., який поділяють на чотири підвиди: P. sativum L. subsp. sativum, P. sativum L. subsp. arvense, P. sativum L. subsp. asiaticum та P. sativum L. subsp. transcaucasicum. Як сільськогосподарська культура Г.п. відомий близько семи тисячоліть. Г.п. посідає одне з основних місць завдяки високоврожайності, великому вмісту білків та займає понад 66% площі бобових у світі. Стебло Г.п. чотиригранне, порожнисте, сланке або повзуче, 50–100 см завд. Листки складаються з 2–3 пар бокових листочків, закінчуються розгалуженими вусиками; листочки яйцеподібні, цілокраї. Квітки двостатеві, неправильні; віночок білий, рідше рожеві крила. Плід — біб. Цвіте у червні–липні. Рослина офіцинальна. Сировиною є трава — Herba Pisi sativi, зібрана під час цвітіння рослини, яка містить гідроксикоричні кислоти, гідроксикумарини, флавоноїди: головними є моно-, ди- і триглікозиди кверцетину і кемпферолу, часто ацильовані за третім і другим цукровим залишком гідроксикоричними кислотами: n-кумаровою, феруловою та кавовою; амінокислоти, полісахариди, мікроелементи. У насінні Г.п. міститься 26–27%, а в траві — 19–25% легкозасвоюваного білка, багатого на незамінні амінокислоти (цистин, лізин, триптофан, тирозин, метіонін та ін.). Г.п. містить вуглеводи, гетерополісахариди, крохмаль, жир, каротин, вітаміни В₁, В₂, В₆, С, РР, К, Е; холін, солі калію, марганцю, фосфору, кальцію; лектини, жири, інозит.

У результаті проведених у НФаУ фармакологічних досліджень сумарного комплексу БАР (сухий екстракт) трави Г.п. виявлено його антиоксидантну і гепатопротекторну активність; на основі екстракту Г.п. створено препарат Піфламін, який чинить гепатопротекторну дію. Відвар насіння Г.п., а також трави зумовлює сильну сечогінну дію, сприяє виведенню солей і розчиненню каменів у нирках. Наявність у насінні Г.п. незначної кількості похідних куместану (зокрема куместролу) та м-ксилогідрохінону зумовлює його естрогенну активність.

Goroh_posivny.eps

Гідроксикоричні кислоти пригнічують реакції перекисного окиснення ліпідів, інгібують цитоліз гепатоцитів, відновлюють жовчоутворення в умовах токсичного та алкогольного гепатиту. При пероральному застосуванні у мишей p-кумарова кислота у дозі 50 мг/кг маси тіла забезпечує 100% протизаплідний ефект. Алантоїн, який було виділено із стебел Г.п., чинить репаративну, протизапальну та протипухлинну дію; ізофлавоноїди Г.п. (птерокарпани і куместани) — фунгіцидну активність. Наявність у насінні Г.п. лектинів сприяє розсмоктуванню набряків при запальних інфільтратах, карбункулах і фурункулах. Лектини Г.п. стимулюють лімфоцити селезінки, що зумовлює генерування неспецифічних клітин-кілерів, які пригнічують ріст пухлинних клітин та ушкоджують стінки ракових клітин. Комбінація лектинів із протеолітичними ферментами Г.п. виявилася ефективною при дії на низку різних пухлин. Вміст у насінні й траві високих концентрацій незамінних амінокислот, які найбільш близькі до білків тваринного походження, робить Г.п. незамінним при анемії, виснаженні, синдромі недостатності кишкового травлення та всмоктування. Зелений горошок корисно вживати хворим на анемію. Рослина має сечогінні та гіпоглікемічні властивості, її використовують при нирковокам’яній хворобі та цукровому діабеті. З розтертого на борошно зеленого Г.п. готують маски для оздоровлення шкіри обличчя. Припарки з борошна Г.п. використовують при наривах і фурункулах. Із сухого насіння готують супи і каші; зелений Г.п. вживають свіжим, консервують, заморожують. Протипоказано вживати насіння Г.п. при подагрі, гострому нефриті, загостренні запальних процесів шлунка і кишечнику, при хронічній недостатності кровообігу.

Гепатозахисні властивості піфламіну — поліфенольного препарату з трави Гороху посівного / Л.В. Яковлєва, В.В. Чікіткіна, О.А. Герасимова та ін. // Клін. фармація. — 1998. — Т. 2, № 1; Експериментально-клінічне вивчення нового гепатопротектора піфламін / О.Я. Бабак, І.Е. Кушнір, Н.Д. Бунятян та ін. // Клін. фармація. — 1999. — Т. 3. — № 1; Ковальова А.М., Ковальов В.М., Комісаренко М.Ф., Городнянська Л.М. Дослідження фенольних сполук рослин родів горошок та горох // Вісн. фармації. — 1994. — № 1–2; Expression of MsLEC1 Transgenes in Alfalfa Plants Causes Symbiotis Abnormalities / Brill L.M., Fujishige N.A., Hackworth C.A., Hirsch A.M. // Molecular Plant-Microbe Interactions. — 2004. — Vol. 17, № 1; Hepatoprotective principle and structure of ionone glucoside phenetril glycoside, and flavonol oligoglycosides from young seedpods of garden peas, Pisum sativum L. Murakanci Toshiyuki, Kohno Kentarou, Ninomiya Kiofumi, Matsuda Hisashi, Yoshikawa Masayuki // Chem. and Pharm. Bull. — 2001 — 49, № 8.