Перший поріг

Яка професія Карпа Летючого?

Карпо Летючий – молодий лоцман. Кеш

Що росло у першому саду?

В тім крузі, під самою високою кам'яною стіною, був пишний сад, а в тому саду росло всяке дерево. На дереві висіли спілі яблука та груші, червоніли вишні та черешні, червонів та жовтів спілий виноград, порозкладавши широкий лист і важкі кетяги ягід скрізь по камінні.

Чому Карпо Летючий так добре знав пороги та камені на Дніпрі?

Він любив пороги, бо зріс коло їх. Карпо любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву; любив слухати, як шумить Дніпро на порогах, як реве Звонець або Дід і обливає бризками його гаряче лице. Кеш

Мономіф — Вікіпедія Перший поріг — герой перетинає кордон безпечного світу. «Сторож» на кордоні світів піддає героя випробуванню, вимагаючи довести, що він гідний майбутніх здобутків. Якщо герой впорався — надає допомогу, якщо ні — не пускає або й карає. ... See more

Вільний поріг

Координати: 47°57′08″ пн. ш. 35°06′46″ сх. д. / 47.9523525° пн. ш. 35.112741° сх. д. / 47.9523525; 35.112741 Ві́льний порі́г або Гадючий, або поріг Вовчок — дев'ятий і останній з дніпровських порогів, знаходився на відстані 4,5 версти від Лишнього. Довжина — 330 сажнів. Поріг був мілководий і сильно засмічений камінням. Найнебезпечніше його місце — вузький прохід, який називали Вовче горло, між двома скелястими островами, які лежали майже посередині річки. Наближаючись до першого скелястого остова, Крячиного, течія сильно ухилялася до правого берега, огинала острів і, круто обернувши вліво, спрямовувалась в Вовче горло між островами, створюючи сильний перепад. Ось як описуваи це місце лоцмани:

«Вовче горло — це в нас дуже страшне місце в порогах Дніпра. Щоразу, як лоцман наближається до Вовчого горла, він почуває в собі тривогу й напружує всі свої сили. Вступивши у Вовче горло, він не стоїть на однім місці, а кидається з одного краю на другий, завзято махає кулаком то на один бік, то на другий, показуючи гребцям, де саме держатись шляху, кричить скільки в нього сили, просить-молить гребців напружитись якомога дужче й не спускати плоту з правильного ходу, благає навіть саму снасть на плоту чи на судні не схибнути і видержати жорстоку боротьбу із страшною пащею. Перед тим Вовчим горлом лоцман, як у нас кажуть, згадає всіх і все: і гребочку, і дригалочку» [1] .

Примітки [ ред. | ред. код ]

↑ абвЯворницький Д.І. Дніпрові пороги:Альбом фотогр. з географічно-історич. нарисом — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. — С. 41.
↑Туристичний Дніпропетровськ. Архів оригіналу за 5 березня 2011 . Процитовано 6 лютого 2011 .

Література [ ред. | ред. код ]

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Яворницький Д. І. Дніпрові пороги[Архівовано 30 серпня 2018 у Wayback Machine.]:Альбом фотогр. з географічно-історич. нарисом — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. — 76с., 69 іл.