Що означає заголовок твору Сто тисяч?

На думку самого автора, ця назва твору краще відповідає його сюжету. Адже ж справа йшла не взагалі про гроші та їхнє значення для селянина, а саме про суму в сто тисяч, яку на свої п'ять тисяч шахрайським шляхом мав намір придбати головний герой п'єси – Калитка.

Що стало поштовхом до написання твору Сто тисяч?

1889 р. Іван Карпенко-Карий створив трагікомедію "Сто тисяч". Поштовхом до її написання стали реальні факти ошуканства в Єлисаветграді. У п'єсі описано життя українського пореформеного села у 80 - 90-х роках 19 століття.

Яка була історія написання твору Сто тисяч?

П'єсу «Сто тисяч» Карпенко-Карий написав у 1889 році, перебуваючи на хуторі Надія. Поштовхом до створення твору стали реальні факти з життя Єлисаветграду. Про них згадувала дружина письменника (якийсь пройдисвіт продав папір замість фальшивих грошей).

Сто тисяч (п'єса) — Вікіпедія «Сто тисяч» (1958) — фільм-спектакль Київського українського драматичного театру ім. І. Франка. Режисер спектаклю — Ґнат Юра, режисер фільму — Віктор Іванов.У 2008 році «Сто тисяч» поставив Київський театр на Подолі . В ролі Герасима Калитки Богдан Бенюк. See more

Іван Карпенко-Карий — Сто тисяч (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Сатирична трагікомедія (трагікомедія — різновид комедії; драматичний твір, у якому поєднуються ознаки комедії та трагедії; під час комедійного конфлікту відбуваються трагічні події).

Час створення. 1889 рік.

Автор. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич)

Тема. Влада грошей над людиною, яка заради збагачення готова піти навіть на злочин.

Проблеми. Влада грошей; втрата людиною духовних орієнтирів; стосунки у сім'ї; батьки і діти; бідність і багатство; добро і зло.

Ідея. Важливо, щоб матеріальне в нашому житті неодмінно погоджувалось із духовним розвитком; культ грошей загрожує людині моральним спустошенням; порушення рівноваги між матеріальним і духовним — це шлях саморуйнування, хворобливе відхилення від норми.

Назва. Спершу твір мав назву "Гроші". Цензура заборонила його. Наступного року автор підготував новий варіант, що й побачив світ під назвою "Сто тисяч". На думку самого автора, ця назва твору буде краще відповідати його сюжету. Адже ж справа йшла не взагалі про гроші та їхнє значення для селянина, а саме про суму в сто тисяч, яку наважився придбати Калитка на свої п'ять тисяч.

Передумови написання. У 1861 році було скасовано кріпацтво, практично однорідне в майновому плані українське село почало змінюватися. З'явилися сільські багатії, які скуповували землю, натомість значна частина селян, тяжко працюючи, ледь зводила кінці з кінцями. Під впливом цих змін колись майже непорушні традиційні цінності зазнавали відчутних утрат. Ретельно добираючи життєві факти, драматург використав матеріали з газетних та поліцейських зведень про шахраїв, які обманом відбирали в людей зароблені гроші. Карпенко-Карий побачив у цих зведеннях не лише анекдотичні історії, а й людські долі, життєві драми й трагедії, які дають поживу для серйозних роздумів та художніх узагальнень. Саме тому драматург вирішив звернутися до трагікомедії. Такий жанр дозволив показати трагічне в смішному, а в комічній історії передати відчуття трагедії. У п'єсі "Сто тисяч" у майже анекдотичний сюжет про невдаху, який став жертвою шахрая, поєднався із серйозною історією про мрію маленької, хоч і далеко не досконалої, людини та про неминучий крах цієї мрії.

Композиція і сюжет твору

Основна комедійна лінія, пов'язана з придбанням Калиткою ста тисяч фальшивих грошей, розгортається на тлі панорами життя українського села на межі 19-20 століть. Предметом аналізу й осуду стала психологія стяжання.

Трагікомедія складається з 4 дій, кожна з яких поділена на яви.

Експозиція. Знайомство читача з місцем дії та дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею.

Зав'язка. Восьма ява першої дії твору — Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі 100 тисяч фальшивих рублів за 5 тисяч справжніх.

Розвиток дії. Гонитва Калитки за грошима, його економність і жадібність. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація. Четверта дія комедії — жид попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок "грошей" і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за справжні рублі мішок чистого паперу.

Розв'язка трагікомічна: досить заможний господар, утративши тільки 3 тисячі рублів, і то через власну жадібність і довірливість, намагається покінчити життя самогубством. Його рятує від смерті Бонавентура.

“Сто тисяч” аналіз

Аналіз твору

“Сто тисяч” аналіз твору передбачає визначення теми, ідеї, проблематики, жанру, особливостей композиції та сюжету. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

Карпенко-Карий “Сто тисяч” аналіз твору (паспорт)

У комедії “Сто тисяч” І. Карпенко-Карий висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки.

Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього великий визиск.

Автор — І. Карпенко-Карий (Тобілевич).

Рік написання – 1889

Літературний рід — драма.

Жанр твору: комедія.

Тема “Сто тисяч”: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80–90 роках XIX століття.

Ідея “Сто тисяч”: викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка).

Основна думка: автор бичує сатирою страшною всіх і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров’я, будуть і гроші…»

Головні герої “Сто Тисяч”

• Герасим Никодимович Калитка — багатий селянин,
• Параска — жінка його.
• Роман — син їх.
• Савка — кум Герасима, селянин.
• Бонавентура — копач.
• Невідомий — єврей.
• Гершко — фактор.
• Мотря — наймичка.
• Клим — робітник.

Проблематика “Сто тисяч”

• батьки і діти;
• прагнення збагатитися заради задоволення власних потреб;
• бідність і багатство;
• добро і зло;
• моральність і аморальність.

Композиція “Сто тисяч”

Драматичний твір складається з 4 частин, кожна з яких поділена на яви.

Експозиція: знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та дійовими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує обставини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.

Зав’язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.

Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація: четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок «грошей» і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.

Розв’язка: п’єса «Сто тисяч» закінчується тим, що обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав всю потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.

Сюжет “Сто тисяч”

Головний герой п’єси Герасим Никодимович Калитка, сільський багатій. На початку п’єси він зустрічається з невідомим євреєм, який пропонує йому махінацію — купити 100 тис. фальшивих рублів, заплативши за них тільки п’ять тисяч. Він залишає Калитці зразки фальшивих грошей, які начебто неможливо відрізнити від справжніх, для перевірки якості підробки. Калитка сам боїться піти в банк з фальшивими асигнаціями, і вмовляє зробити це свого кума. Тим часом інший єврей, фактор Гершко Маюфес, пропонує Герасиму надійнішу справу — позичити п’ять тисяч рублів поміщику під залогу його земель. Поміщик не зможе повернути гроші, й земля опиниться в руках Калитки.

Кумова поїздка до міста вдалася. «Фальшиві» гроші прийняли. Тоді Герасим зважується на махінацію в повному об’ємі, отримавши мішок «грошей». Втім «гроші» виявилися звичайним папером, і тільки зверху в мішку було кілька пачок зі справжніми купюрами. Втративши п’ять тисяч (Насправді, у останню мить він дає три тисячі замість п’яти) Калитка пробує повіситися, але його врятував копач Бонавентура. Прийшовши до тями обдурений «махінатор» промовляє: «Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря», на чому п’єса завершується.

Окрім основної лінії п’єса містить також і побічні, мета яких краще розкриття характеру головного героя. Одна з побічних ліній — кохання сина Калитки Романа з наймичкою Мотрею, одруженню яких перешкоджає батько. Він мріє поріднитися з мільйонером Терентієм Пузирем. Однак, коли Роман відвідав Пузиря, там з ним обійшлися як з челяддю, що вкрай обурило батька. Коли кум повернувся з міста з радісними звістками, Калитка, бажаючи потайки відсвяткувати подію, погоджується на заручини Романа і Мотрі, аби не виникло підозр щодо справжньої причини свята. Лінія копача Бонавентури вводить у комедію протилежність Калитці — мрійника, який присвятив своє життя тому, щоб ураз розбагатіти, знайшовши закопаний скарб. Образ дружини Калитки, працьовитої простої жінки, допомагає показати скупість Герасима — він, наприклад, змушує її ходити три версти до церкви пішки, жаліючи коней.

Новаторство І. Карпенка-Карого в п’єсі «Сто тисяч»

Нове полягає у творі у тому, що в ньому виникають елементи авантюрної драми — жанру, давно відомого в західноєвропейській драматургії, але нового для української. До того ж проблеми, порушені у цій п’єсі, є актуальними, «болючими» і в нашій сьогоднішній дійсності.

Особливості назви “Сто тисяч”

Першою п’єсою, що вийшла з-під пера драматурга після того, як він позбувся «гласного нагляду», була комедія «Гроші», написана в 1889 році. Того ж року автор надіслав її до цензури, але звідти вона повернулася з написом: «К представлению признано неудобным». Після переробки комедія була дозволена до постановки під зміненою назвою — «Сто тисяч». На думку самого автора, ця назва твору буде краще відповідати його сюжету. Адже ж справа йшла не взагалі про гроші та їхнє значення для селянина, а саме про суму в сто тисяч, яку наважився придбати Калитка на свої п’ять тисяч. У 1890 р. комедія була поставлена на сцені.