Як зберегти опариші в домашніх умовах?

Звичайним для цього вдалим місцем є підвал або холодильник. Температура в межах нуля градусів збереже наживку близько двох місяців. Перед переміщенням опариша на зберігання, його необхідно промити, трохи підсушити і помістити в ємність з тирсою (бажано листяних порід).

Скільки можуть жити опариші?

При сприятливих умовах перебуває у вигляді личинки 10-15 днів, після чого перетворюється на муху; при несприятливих умовах занурюється в анабіозний стан, в якому здатна витримати морози до -30° C. При негативних температурах може жити до 2 років.

Як позбавитись від опаришів?

Через кілька годин, коли мухи відкладуть достатню кількість яєчок, що добре видно неозброєним оком, рибу знімають, кладуть в який-небудь посуд з кришкою, що має отвори. Закритий посуд залишають стояти при кімнатній температурі. Опариші виводяться через 2-3 дні. Їх вибирають з посуду, а рибу викидають.

Личинкотерапія

Личинкотерапія [ джерело? ] (англ. maggot therapy) — метод очищення відкритих ран за допомогою личинок деяких мух, наприклад, синьої або зеленої м'ясної мухи [1] . У США цей метод отримав назву «Maggot debridement therapy» (очищувальна личинкова терапія), у Великій Британії — «Biosurgery» (біохірургія) [2] .

Личинки каліфорид харчуються мертвою тканиною, вони не мають зубів і не кусаються, тому що використовують екстракорпоральне попереднє травлення (позатравне травлення) — вони виділяють травні соки для розрідження їжі, яку потім вживають. Личинки використовуються або у вільному розташуванні в рані, або у вигляді марлевого мішка, що міститься на рану, через яку відбувається харчування личинок, однак такий спосіб значно знижує ефект [3] .

Відомо, що цей метод застосовувався ще за правління Наполеона [4] . Формально — спосіб лікування опаришами був відкритий у Першу світову війну доктором Вільямом Байєром з медичної школи Джонса Хопкінса в Балтіморі. Він описав випадок, коли на полі бою санітари знайшли двох поранених солдатів, які залишалися без лікування близько доби. Коли з них зняли одяг, то в ранах виявили тисячі личинок, проте в ранах тканини були чисті і рожеві [1] [5] .

Існує поширене упередження, що личинка може «заживо поїдати» тіло людини або тварини, проте, насправді, опариші харчуються тільки омертвілими тканинами, і їхнє масове поширення на тілі ще живої людини або тварини говорить про важке ураження частини тіла некрозом. Личинки уповільнюють процес гниття, живлячись омертвілими тканинами, і не чіпаючи живих.

Опариш виділяє природний антибіотик сератицин [1] [6] , який дозволяє личинці спокійно харчуватися мертвими тканинами, що містять небезпечні бактерії і одночасно дезінфікувати живі тканини тварини/людини, перешкоджаючи їх подальшому гниттю. Крім того, личинки здатні зупиняти подальші запальні процеси, вони виділяють алантоїн — речовину, яка перешкоджає роботі рядів білків, що викликають запальну реакцію в тканинах. Пригнічення імунітету дозволяє опаришам спокійно харчуватися омертвілими тканинами без ризику бути атакованими імунною системою живого організму [4] .

Метод втратив популярність у зв'язку з відкриттям антибіотиків [4] .

Зміст

Хірургічні личинки [ ред. | ред. код ]

Для личинкотерапії використовуються спеціально вирощені личинки певних видів мух (родів Lucilia, Calliphora), достатньо ефективним виявилось для лікування інфікованих ран у хворих із цукровим діабетом. [7] [8]

Частина науковців, пропонує вирощувати стерильні личинки певних видів мух, позаяк «природні» мухи можуть бути небезпечними і здатними занести патогенні мікроби в рану [ джерело? ] [9] .

Комахи виробляють дуже велику кількість антимікробних та фунгіцидних пептидів, перебуваючи у первинному септичному осередку (септичній травмі). Вони вибірково реагують на різні групи мікроорганізмів, найпростіші гриби, а також грампозитивні та грамнегативні бактерії [10] .

Хірургічні личинки з давніх часів використовувалися для загоєння та стерилізації ран. За часів Кримської війни ці личинки активно використовували хірург М. І. Пирогов. [ джерело? ]

З клітин хірургічних личинок синьої м'ясної мухи Calliphora vicina у відповідь на бактеріальне зараження було виділено комплекс антимікробних пептидів [11] FLIP7 (англ. Fly Larvae Immune Peptides) [12] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абв Л. І. Фали, 2012, С.163
2. ↑ Wollina U1, Karte K, Herold C, Looks A. Biosurgery in wound healing - the renaissance of maggot therapy // J Eur Acad Dermatol Venereol. — 2000. — № 14(4) (11 вересня). — С. 285—289 . PubMed
3. ↑ Thomas S., Wynn K., Fowler T., Jones M. The effect of containment on the properties of sterile maggots // Br J Nurs[en] : journal. — 2002. — Vol. 11 , no. 12 Suppl (6). — P. S21—2, S24, S26 passim . — PMID: 12131859 .
4. ↑ абвКак опарыши подавляют воспаление. Архів оригіналу за 8 грудня 2015 . Процитовано 28 листопада 2015 .
5. ↑Древний способ лечения гнойных ран - биохирургия. Архів оригіналу за 25 вересня 2020 . Процитовано 17 вересня 2019 .
6. ↑Цілющі властивості опаришів вчені пов'язують з придушенням імунної системи 10.12.2012
7. ↑ * Sherman, R. A. (2003). Maggot Therapy for Treating Diabetic Foot Ulcers Unresponsive to Conventional Therapy. Diabetes Care26 (2): 446–51. PMID12547878. doi:10.2337/diacare.26.2.446.
8. ↑ Шпиленко О.Ф. (2017). Лікування гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи личинками мухи lucillia caesar. Актуальні питання сучасної медицини: Тези доповідей XIV Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів, докторантів, молодих вчених та фахівців, 30–31 березня 2017 року : у 2-х томах. (Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна). Т. 1.: 200–201 . Процитовано 13 жовтня 2022 .
9. ↑Ученые генетически модифицировали опарышей, чтобы лечить с их помощью раны. nauka.tass.ru (рос.) . Архів оригіналу за 24 січня 2021 . Процитовано 16 вересня 2019 .
10. ↑ Морозов А. м и др. О возможностях применения личинкотерапии при лечении золотистого стафилококка // Проблемы современной науки. — 2015. — 11 сентября. — С. 232—234 . — ISSN2413-4635.
11. ↑ Linger, R.J., Belikoff, E.J., Yan, Y. et al. Towards next generation maggot debridement therapy: transgenic Lucilia sericata larvae that produce and secrete a human growth factor. BMC Biotechnol 16, 30 (2016). https://doi.org/10.1186/s12896-016-0263-z
12. ↑ Natalia Gordya, Andrey Yakovlev, Anastasia Kruglikova, Dmitry Tulin, Evdokia Potolitsina. Natural antimicrobial peptide complexes in the fighting of antibiotic resistant biofilms: Calliphora vicina medicinal maggots // PLOS One. — Public Library of Science, 2017. — Vol. 12 , iss. 3 (9 March). — ISSN1932-6203. — DOI: 10.1371/journal.pone.0173559 . Архівовано з джерела 24 листопада 2020.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Л. І. Фали (2012). Пперспективи використання методики лікування інфікованих ран за допомогою личинок падальних мух родини calliphoridae. Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Медицина. т. 1. (Вип. 3,): С. 162–166 . Процитовано 13 жовтня 2022 .

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Личинкотерапія гнійних ран 21 квітня 2018 р.
• (рос.) О возможностях применения личинкотерапии при лечении золотистого стафилококка 2015
• Ronald A. Sherman, M.D., M.Sc., D.T.M.H. Maggot Therapy Takes Us Back to the Future of Wound Care: New and Improved Maggot Therapy for the 21st Century // J Diabetes Sci Technol.. — 2009. — № 3(2) (11 вересня). — С. 336—344 . — DOI: 10.1177/193229680900300215 .
• Gurudutt Naik, Keith G Harding. Maggot debridement therapy: the current perspectives // Welsh Wound Innovation Centre, Cardiff University, Cardiff, UK. — 2017. — 11 вересня. — DOI: 10.2147/CWCMR.S117271 .
• (рос.) Личинкотерапия
• [1] [недоступне посилання з жовтень 2022]