Що боїться колорадський жук?

Досвідчені дачники знають, що колорадський жук боїться запаху ялівцю, тому висаджують паростки цієї трави прямо в лунки з картоплею. Якщо урожай у вас вже встигає, то приготуйте розчин: пучок пагонів ялівцю залити 10 л води, настоюйте 3-4 години, процідіть і обприскати кущі.

Скільки яєць відкладає колорадський жук?

Самка відкладає до 400 жовтувато-помаранчевих яєць, завдовжки приблизно 1,5 мм. Зазвичай яйця відкладаються купками (близько 30 яєць) на нижню сторону листка. Тривалість кожної стадії залежить від температури довкілля.

Що споживають личинки колорадського жука?

Личинки. Одразу після виходу з яйця поїдають власні яйцеві оболонки та інші яйця із живими зародками, які ще не встигли вилупитися. Надалі харчуються листям картоплі, томатів, перцю, баклажанів та інших рослин роду пасльонових протягом 14-24 діб, залежно від регіону, об'їдаючи листя до самих жилок.

Колорадський жук

Колора́дський жу́к (Leptinotarsa decemlineata (Say, 1824)) — жук з родини Листоїди, серйозний з економічної точки зору шкідник картоплі. Довжина тіла приблизно 10 мм, забарвлення надкрил яскраво жовте або помаранчеве з п'ятьма поздовжніми темно-коричневими смугами на кожному з них. Вид у 1824 році описав Томас Сей на матеріалах, зібраних у Скелястих горах на Solanum rostratum. Походження цього жука не зовсім зрозуміле, але видається вірогідним, що Колорадо й Мексика є частиною його первинного ареалу на південному заході Північної Америки.

Зміст

Життєвий цикл [ ред. | ред. код ]

Природним кормом для колорадського жука слугувало листя Solanum rostratum, але разом з інтродукцією картоплі в межі природного ареалу виду сталася зміна харчової рослини. Інколи колорадський жук живиться також листям помідорів і баклажанів. Самка відкладає до 400 жовтувато-помаранчевих яєць, завдовжки приблизно 1,5 мм. Зазвичай яйця відкладаються купками (близько 30 яєць) на нижню сторону листка. Тривалість кожної стадії залежить від температури довкілля. За 4-15 днів з яєць виходять червонувато-коричневі личинки з двома рядами темно-коричневих плям на кожному боці, що живляться листками. Стадія личинки має чотири віки (тобто личинки линяють тричі). Личинка першого віку близько 1,5 мм завдовжки, останнього четвертого — близько 8 мм. Розвиток личинок першого-третього віку триває по 2-3 дні, четвертого — 4-7. Перед заляльковуванням кожна личинка впродовж кількох діб не живиться (стадія передлялечки, яку можна впізнати через низьку активність та бліде забарвлення). Передлялечки падають на землю, зариваються в ґрунт на кілька сантиметрів, де і заляльковуються. Залежно від температури, світлового режиму та якості кормової рослини імаго можуть з'явитися за кілька тижнів або ж впасти в діапаузу до весни. Імаго повертаються на харчові рослини, де паруються. Залежно від температурного режиму можуть давати до 3 поколінь за сезон. [1]

Вороги [ ред. | ред. код ]

Є багато відомих хижаків Leptinotarsa decemlineata, проте вони майже не впливають на розмноження жука. Хижаки включають павукоподібних (Phalangium opilio, який їсть яйця та дрібних личинок, Xysticus kochi, павук в СРСР [уточнити] , Peucetia viridans, Misumena й 2 види в родині Thomisidae, які їдять яйця і личинки), Neuroptera (Chrysoperla carnea і Chrysoperla rufilabris, які їдять яйця), Heteropterans (Perillus bioculatus, Podisus maculiventris, Oplomus dichrous, Oplomus severus, Stiretris anchorago, Perilloides confluens, Zicrona coerules, Pinthaeus sanguinipes, клопи, які харчуються личинками і яйцями), Coleoptera (Lebia grandis і щонайменше 8 інших видів Lebia, які їдять яйця, личинки і лялечки; Pterostichus chalcites і Calledia decora, які харчуються личинками; Coleomegilla maculata, Hippodamia convergens, Coccinella septempunctata, Coccinella transversoguttata, Harmonia axyridis, Aiolocaria miriabilis (в СРСР [уточнити] ); усі сонечка, які їдять яйця і личинки; Collops quadrimaculatus; Melyridae), Hymenoptera (оси Polistes, які харчуються личинками, мурахи роду Formica, які їдять дорослих особин і личинки).

У Сполучених Штатах Coleomegilla maculata є особливо значущим хижаком, який споживає яйця і дрібних личинок. Perillus bioculatus і Podisus maculiventris атакують личинок жука; Lebia grandis харчуються яйцями і личинками колорадського жука. Ентомофагів жука вивчав О. В. Прісний. В Україні заходи боротьби з шкідником розробляли київські ентомологи на чолі з М. П. Дядечком.

Поява в Європі [ ред. | ред. код ]

1877 року колорадський жук потрапив до Німеччини, де був знищений. Під час або одразу після Першої світової війни він прижився неподалік американської військової бази в Бордо (Франція) та почав поширюватися впродовж Другої світової війни, в Бельгію, Нідерланди та Іспанію. Під час та одразу після Війни його популяція надзвичайно зросла та він почав поширюватися на схід, і тепер зустрічається майже по всій Європі. Під час Другої світової війни націонал-соціалістський режим Німеччини використовував жука з пропагандистськими цілями, заявляючи, що жука скинули американські повітряні сили. Американців також звинувачувало і керівництво радянського окупаційного сектора Німеччини. До 1950 року колорадського жука знайдено майже на половині картопляних полів в Німеччині. В Європейському союзі вид є карантинним у Великій Британії, Ірландії, на Балеарських островах, Кіпрі, Мальті та в південній частині Швеції і Фінляндії (колорадського жука в цих країнах не виявлено).

■ сучасний ареал колорадського жука; ■ первісний ареал колорадського жука; ■ первісний ареал картоплі

Примітки [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

• Воловник С. В. Наши знакомые незнакомцы. 2-е изд, доп. — Днепропетровск: Промінь, 1990, с. 36—45. — https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/voseve83.htm[Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Colorado Potato Beetle Leptinotarsa decemlineata (Say, 1824)[Архівовано 2 березня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Колорадский жук[Архівовано 23 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Bodnariuk, B. and B. Scholtens 2013. «Leptinotarsa decemlineata» (On-line), Animal Diversity Web[Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Колорадський жук (Колорадский жук)

Поширений повсюдно. Пошкоджує картоплю, томати, баклажани, перець та інші пасльонові.

Зовнішній вигляд

Жук розміром 8 – 12 мм, жовтий чи червоножовтий, рідше жовтобурий зі світлішими надкрилами й темними плямами на голові та передньоспинці. Тіло короткоовальне, сильне, опукле, блискуче; на надкрилах десять чорних смужок. Яйце розміром 0,8 – 1,4 мм, червоножовте, блискуче, видовженоовальне. Личинка до 10 мм, молодшого віку темносіра, старшого — червоножовта (цегляного кольору), тіло липке, м’ясисте, червоподібної форми, зверху опукле, знизу плескате, особливо роздуте в середній частині, вкрите рідкими щетинками. Лялечка — 10 – 12 мм, оранжевожовта чи червонувата.

Зимують імаго в ґрунті, найчастіше на глибині 10 – 30 см. У районах з піщаними, супіщаними та іншими легкими ґрунтами зимують на глибині 30 – 40, іноді до 50 см. За час зимівлі значна частина гине — до 42 % особин, що зимують на глибині до 10 см. У разі залягання в ґрунті на глибині 20 – 30 см гине близько 13 %, а на глибині 40 – 50 см — тільки 0,2 % імаго. Частина популяції після розмноження може зимувати вдруге. У Поліссі й Лісостепу на другу зимівлю йде 18 – 20 % усієї популяції, а в окремі роки — значно більше. Таким чином, популяція, що зимує, складається як з імаго першого року, так частково і з імаго другого року життя. Навесні ці імаго нормально живляться, відкладають яйця і відмирають тільки наприкінці червня — у липні.

Терміни весняного пробудження колорадського жука значною мірою залежать від погодних умов, особливо від температури ґрунту та кількості опадів. Найінтенсивніший їх вихід спостерігається після випадання дощів, у теплу сонячну погоду, за температури повітря не нижче 15 °С і ґрунту — 13 – 14 °С. Такі умови в Поліссі й Лісостепу України складаються найчастіше в третій декаді травня, а в південних районах — з 10 квітня по 10 травня. Вихід імаго з ґрунту розтягується на 1 – 1,5 міс. Масовий вихід імаго, що перезимували, збігається зазвичай з початком відкладання яєць першими жуками, які з’явилися на поверхні ґрунту. Вихід з місць зимівлі та його тривалість залежать від фізіологічного стану комах. Першими з’являються на поверхні фізіологічно ослаблені імаго, що двічі зимували, відроджені з перших кладок яєць. Вони у значній кількості гинуть після виходу і впродовж літа відрізняються зниженою плодючістю. Найбільш життєстійкими є імаго масового виходу. Певний час вони тримаються на поверхні ґрунту, потім, за 2 – 3 доби, починають поїдати молоде листя картоплі. Імаго селяться на розсаді томатів, баклажанів, перцю, збираються іноді на купах картоплі, живлячись її проростками та бульбами. У пошуках їжі жуки перелітають на значні відстані. Часто вони збираються у значній кількості на самосівах картоплі присадибних ділянок, де сходи з’являються раніше, ніж у польових сівозмінах. Вони живляться також на дикорослих рослинах — блекоті, беладонні, пасльоні, дурмані та інших пасльонових культурах. На 3 – 5ту добу після виходу з ґрунту імаго спаровуються, і самки починають відкладати яйця на нижній бік листків купками, по 28 – 30, а іноді до 70 яєць у кожній кладці. Самки високоплодючі, продукують у середньому від 900 до 1600, а в деяких випадках понад 2000 яєць, відкладаючи їх упродовж літа. Ембріональний розвиток триває від 6 до 18 діб, залежно від температурного режиму й вологості повітря. Оптимальними для розвитку ембріонів є температура 20 – 22 °С й відносна вологість 65 – 70 %. За таких умов відродження личинок розпочинається на 5 – 6ту добу після відкладання яєць. За температури нижче 12 °С ембріональний розвиток не відбувається. Личинки живляться відкрито на листках картоплі та інших пасльонових упродовж 18 – 24 діб, у південних районах і низинній частині Закарпаття — впродовж 14 діб. Відразу після виходу з яєць личинки живляться яйцевими оболонками, іноді поїдають яйця, що містять живі зародки. Потім вони гризуть м’якуш листка з нижнього боку, поступово переходять наверхній бік і обгризають листки повністю, залишаючи тільки жилки. Упродовж життя личинки линяють тричі і мають відповідно чотири віки. Найбільш ненажерливі личинки старших віків. За температури повітря понад 12 °С вони живляться вдень і вночі. Знищивши листя на одній рослині, переселяються на інші. Завершивши розвиток, личинки заглиблюються у ґрунт на 8 – 10 см (іноді до 20 см) для заляльковування. Розвиток лялечки триває 12 – 21 добу. Молоді імаго першої літньої генерації починають з’являтися в лісостеповій зоні в третій декаді липня, а у степових районах — наприкінці червня — на початку липня. Значна частина молодих імаго в поточному році зовсім не відкладає яєць, а йде у ґрунт на зимівлю. У наступному році ця частина імаго розмножується дуже активно і створює найбільшу загрозу врожаю. Відкладання яєць першої літньої генерації в Поліссі та Лісостепу спостерігається наприкінці липня — на початку серпня, а на півдні України — майже на місяць раніше. Плодючість самок першого покоління: мінімальна 130, максимальна — 400 яєць. У південних районах і низинній частині Закарпаття личинки закінчують живлення, заляльковуються, й імаго другої генерації виходять з лялечок вже у другій половині серпня. Іноді після нетривалого живлення вони дають початок факультативному третьому поколінню, що завершує, однак, свій розвиток лише в окремі роки. Характерною біологічною ознакою колорадського жука є наявність у циклі його розвитку кількох форм фізіологічного спокою різної тривалості, завдяки чому дуже утруднюється боротьба з ним. В Україні встановлено шість категорій фізіологічного спокою, що мають велике значення при взаємодії з чинниками зовнішнього середовища в різні періоди року: 1) зимова діапауза, що триває від двох до чотирьох місяців на рік, яка забезпечує ощадливу витрату організмом речовин, запасених у теплий час кінця літа й осені до настання холодів; 2) зимова сплячка, що змінює зимову діапаузу при настанні холодного періоду року, вона триває до ранньої весни; в цей час розвиваються відбудовні процеси перед настанням весняного пробудження; 3) літня діапауза, фізіологічно близька до зимової, спостерігається в частини популяції влітку, у найспекотніший період, тривалістю до місяця; 4) літній «сон», що охоплює значну частину популяції в середині літа й триває до 10 діб; 5) затяжна (багаторічна) діапауза, яка в ґрунтах легкого механічного складу триває у частини особин до трьох років і забезпечує збереження виду в несприятливі для активної життєдіяльності періоди, що перевищують за часом один рік; 6) повторна діапауза, в яку впадають наприкінці серпня — на початку вересня імаго, що перезимували, влітку розмножувалися і дожили до осені. Ці адаптивні явища зумовлюють постійну наявність імаго в ґрунті у багаторічних осередках розмноження.

Природне відмирання імаго, що перезимували, відбувається поступово, впродовж усього літнього сезону, наростаючи від весни до осені. В обмеженні чисельності колорадського жука важливу роль відіграють його природні вороги — хижаки, паразити та ентомопатогенні організми.

Заходи захисту

Після збирання картоплі чи переорювання — культивація ґрунту з вибиранням бульб, що залишилися, для запобігання появі самосіву, що є резервацією колорадського жука; внесення добрив і підживлення, своєчасні розпушування, підгортання і прополювання для підвищення стійкості картоплі; скошування бадилля перед збиранням. При заселенні личинками і жуками 10 % рослин картоплі посіви обприскують один – два рази інсектицидами (Командор, Актеллік 500 ЕС, Арріво, Банкол, Бульдок, Децис, Дурсбан 480, Актара, Золон, Карате 050 ЕС, Кінмікс 5 КЕ, Номолт, Омайт 570, Пілот 480, Пірінекс, Політрин 200 ЕС, Регент 80, Сонет, Сумі-альфа, Ф’юрі, Фастак, Циракс, Шерпа 25 КЕ). Проти личинок ефективні й біопрепарати.