Скільки років Харкову та коли у міста день народження

Вже багато років ми звикли відзначати 23 серпня День міста та звільнення Харкова від гітлерівських військ. Але чи ви замислювалися, наскільки ці свята відповідають реальним датам? Ні? Спробуймо розібратися, спираючись на історичні факти.

Коли ж Харків має відзначати День міста? У всьому православному світі є хороша традиція: якщо немає указу про заснування міста царем, імператором чи радою міністрів, то День міста святкується у храмове свято соборного храму. У Харкові соборна церква – Успенська, а отже, і свято має відзначатися у день Успіння Пресвятої Богородиці – 28 серпня.

Скільки років нашому місту теж досить спірне питання. Багато дослідників витратили десятки сторінок паперу на виклад своєї версії заснування Харкова, і я не збираюся засуджувати тих, хто веде історію міста з доби неоліту. Давайте краще поговоримо про реальні історичні документи, в яких згадується поселення на Харківському городищі.

Першою людиною, яка спиралася на документальні джерела, був Харківський архієпископ Філарет Гумілевський. У середині ХІХ століття він видав книгу "Історико-статистичний опис Харківської єпархії", в якій розмістив величезну кількість цитат з архівних документів. Щоправда, Філарет Гумілевський особисто працював лише з тими оригіналами, які були доступні у Харкові. Документи зі Московських архівів доставлялися йому переписаними церковнослужителями, що передбачає певну частку помилок і неточностей. Так ось архієпископ озвучив 1650 як дату заснування Харкова.

З другої половини ХІХ століття документи з історії Харкова та Слобідської України публікував історик, академік Дмитро Багалій. Однак, як з'ясувалося пізніше, і він з оригіналами документів працював мало. Так, цитати з архіву Міністерства Юстиції, де зберігалися документи за XVII ст., йому переписували студенти Московського університету. Саме тому при звірці оригіналів документів із працями опублікованими істориком з'явилася величезна кількість різночитань. Багалій вивів дату заснування Харкова як 1655 рік. Пізніше рік міняли на 1653-й, а сьогодні ми святкуємо заснування Харкова з 1654 року.

Не вдаючись у зайві деталі та подробиці скажу: працюючи з оригіналами документів Російського державного архіву стародавніх актів у Москві, мені вдалося зібрати кілька унікальних джерел, які повідомляють про наявність на Харківському городищі біля Білгородської криниці заселеної слобідки з 1648 року! Там мешкало 105 осіб серед економічних селян Білгородського Миколаївського собору. Понад половина з них були українцями, черкасами. Поширювалося поселення у бік майбутньої Миколаївської церкви, яка до побудови фортеці і була першим храмом міста. А ось на місці, де зараз на вулиці Пушкінська, 2 будують торговий центр, розташовувалося перше козацьке поселення і там же недалеко – перший цвинтар.

Звістка про слобідку, щоправда без назви, вперше згадується у скарзі 1700 року. від російських служивих людей Жихоря, яких утискував харківський полковник Федір Донець-Захаржевський. Підтвердження наявності цієї слобідки прозвучало у неодноразових скаргах на дію цього ж полковника вже не лише із селища Жихоря, а й Бабаєв у 1700-1702 роки.

Не менш цікавим є і документ зі скаргою попа Івана, який проживав у скиті на території Харківського городища та був “керуючим” на землях Білгородського Миколаївського собору. Документ цей існує у двох видах – як оригінал та чернетка. У другому випадку чернові позначки вносять додаткові цікаві відомості про слобідку на Харківському городищі.

Твердження, що Харків звільнили від фашистів 23 серпня, дуже спірне. Відомо, що в ніч із 22 на 23 серпня німці вийшли із центральної частини міста самі і закріпилися на південному березі річки Уди, де у них знаходилися оборонні позиції. Штурм фортифікаційних споруд фашистів практично не дав результатів не лише 23-го, а й 24, 25 і навіть 28 серпня. Тільки 29 серпня німці, зробивши вранці відволікаючий контрудар в районі проспекту Гагаріна, відступили на Мерефу і далі за річку Мжа.

Перший поїзд прийшов на залізничну станцію Харків 29 серпня. Місто прострілювалося артилерією, жителі продовжували ховатися в підвалах, особливо в районах, що примикають, до лінії фронту. Третина міста, три повноцінні райони міста – Краснобаварський, Жовтневий та Червонозаводський – були окуповані німцями.

Хотілося б зазначити, що всі напружені бої за Харків велися в передмісті, тому у зведеннях Генштабу здебільшого фігурували Коротич, Комунар, Люботин, Островерхівка, Безлюдівка… Більше того, основне завдання наших військ було не звільнити наше місто, а знищити німецьку 8-ю армію. Ось тільки розбити це угруповання не вдалося, воно відійшло на наступний рубіж оборони. По суті, звільнення Харкова та закінчення Курської битви має бути датоване 30 серпня – цього ж дня відбувся і мітинг з нагоди звільнення міста.