Хто з українських письменників писав казки?

Серед українських діячів – це Іван Франко, Леся Українка, Олена Пчілка, Марія та Борис Грінченки, Леонід Глібов, Юрій Федькович, Наталя Забіла, Всеволод Нестайко, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.

Яка різниця між літературною і народною казкою?

Літературна казка може мати придуманий автором вільний сюжет. У народній казці сюжетна лінія строго підпорядкована певній схемі, якої повинен дотримуватися оповідач, щоб зберегти канву розповіді. Система образів у літературній казці довільна, в народній – обумовлена ​​традиціями і уявленнями про добрі і злі сили.

Народні казки

Якось одна бідна жінка пішла сама до міста. По дорозі зустрівся їй незнайомий чоловік, який сказав, що може виручити її з бідності, якщо вона продасть те, про що сама не знає. Жінка, не здогадуючись, про що йдеться, погодилась. А не знала вона про дитину, яку вже носила під серцем.
Коли повернулася додому, в її хаті було повно грошей і всякої їжі, що чорт понаносив. Тільки через деякий час зрозуміла, що продала ще не народжену дитину.
Народила жінка дитя, назвала Іванком.

Мудра дівчина

Жили собі два брати — бідний і багатий. Якось багатий вирішив зробити ласку братові й дав йому дійну корову, щоб було молоко для дітей. Але віддав її з умовою, щоб той одробив потроху. Бідний брат одробив, а багатому стало шкода корови, зажадав він її назад. А вбогому теж шкода своєї праці — не хоче віддавати.
Пішли вони судитися до пана.

Про жар-птицю та вовка

Було у царя три сини: два розумних, а третій — дурень. Вирішили Іони поїхати з батьківщини — світу подивитися. Сказав їм батько сідлати собі коней. Старші брати вибрали найкращих коней, а молодший — найгіршого.
Їдуть та й їдуть, аж бачать — три стовпи стоять, і від них дороги — прямо, наліво й направо. На однім стовпі написано: хто поїде тією дорогою, той сам буде ситий, а кінь його голодний. На другому — що сам буде голодний, а кінь його ситий; на третьому — що коня його вовк з'їсть.

Про правду і кривду

Жили колись два брати — багатий і бідний. От бідний помер, а син його якось запитав у дядька, як краще жити — правдою чи неправдою.
Дядько сказав, що, звичайно ж, неправдою, бо на світі залишилася сама тільки кривда. Засперечалися племінник із дядьком і вирішили піти в людей попитати.
Пішли вони дорогою. Хто не зустрічався — чи заробітчанин, чи пан, чи піп — усі казали, що неправдою жити краще.

УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

УкрЛіб © 2000 — 2023, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов'язкове.

Емма Андієвська — Казка про яян (скорочено)

Якось пастушок, погнавшись за козою, впав у провалля. Коли отямився, то побачив, що лежить на площі великого міста; кожен житель там будує свою вежу, яка весь час завалюється.

Пастушок хотів розпитати, що це за місто, але на його питання ніхто не відповідав. Лише один дідусь сказав, що тут живуть самі яяни, які визнають лише своє "я" і запитань інших не чують. А він почув питання тому, що чужинець, що його здолали немощі і він не може поправити свою вежу. Пастушок сказав, що охоче допоможе старому, аби йому дали щось поїсти. Дідусь розповів, що яянину ніхто не може догодити, бо тільки він сам усе найкраще знає й уміє.

Хлопчик поцікавився, чи є з цього міста вихід. Дід сказав, що є сім брам, через які можна вийти, сказавши слово "ти". Але жоден із яян не може його вимовити.

Тоді пастушок взяв немічного дідуся собі на плечі й пішов до найближчої брами. Там вимовив чарівне слово й опинився серед знайомих скель. А за спиною в нього був не дід, а мішок із самоцвітами.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Казкова історія про яян містить у собі прихований повчальний зміст: справжня людина не може жити лише власним "я", не помічаючи навколо інших, не дбаючи про них. І добро, зроблене людиною, завжди повертається до неї.

Інші твори Емми Андієвської скорочено: