Чому Зачарована Десна це кіноповість?

Це автобіографічний твір – спогади Олександра Довженка про його дитинство в рідному селі Сосниця на Чернігівщині. Зауважте! В українській літературі саме Довженко, видатний кінорежисер і водночас письменник, започаткував новий жанр — кіноповість, тобто повість, написану з урахуванням специфіки кіно. Кеш

Хто головний герой кіноповісті Зачарована Десна?

Головні персонажі: Малий Сашко (головний герой у новелах). Автор – Олександр Довженко (головний герой в ліричних відступах). Петро Семенович – батько Сашка. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, – він годивсь на все.

Олександр Довженко — Зачарована Десна (дуже стисло)

Кіноповість "Зачарована Десна" не має чіткого сюжету. Вона складається з окремих спогадів, що нагадують новели, які розповідають про буденне життя людей-хліборобів, про їхню важку і важливу працю. На початку твору автор зазначає, що до роботи над "Зачарованою Десною" його змусила взятися туга за рідною землею (про яку він не раз писав у своєму щоденнику).

Одне за одним виринають із його спогадів мати, що вміла виростити кожну рослину з любов’ю, схожий на Бога дід Семен, який читав церковні книги, прабаба Марусина, що понад усе любила проклинати всіх і вся.

Дитиною Сашко любив фантазувати. Він яскраво уявляє все, про що тільки почує від інших людей чи пізнається з книжок.

Ще один спогад — смерть в один день одразу чотирьох братів. Горе батька, який втратив синів. Батько був людиною красивою і працелюбною, вмів пожартувати, влучно сказати слово, нікого не боявся. У часи фашистської неволі, коли схожий був на старця, все одно залишався чистим і красивим душею.

Наступний епізод — народження маленької сестрички і смерть прабаби. Рання весна коло Десни, краса природи. На Десні повінь, і батько з Сашком саме на Великдень човнами рятують людей.

Згадка про те, що рідне село було спалене німцями, наповнена гірким почуттям втрати свого наївного дитячого світу.

Яскравими барвами зображено косовицю, на яку Сашко їде разом з дорослими. Селяни починають битися під час розподілу копиць. Дід показує завзятий войовничий норов.

Наступна картина — колядування перед Новим роком. Весь світ здається незвичайною казкою.

Далі О. Довженко згадує, як його виряджали до школи, як він соромився учителя і той назвав його "неразвитым".

"Було в минулому житті моїх батьків багато неустройства, плачу, темряви й жалю. Неясні надії й марні сподівання знаходили собі могилу в горілці і сварах. А найбільш, чого їм відпустила доля, — роботи, тяжкої праці. Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму — і прадід, і дід, і батько з матір’ю. Так, ніби всі були народжені для любові і мали талант до неї, таж, певно, не знайшли одне одного і не доглянули, і гнів і ненависть, що були огидні їм ціле життя, підкинула їм ворожка-чарівниця. "

Олександр Довженко — Зачарована Десна (аналіз, паспорт твору)

Жанр: кіноповість ("автобіографічне кінооповідання").

Напрям (течія): модернізм, соціалістичний реалізм.

Тема: спогади письменника про своє дитинство, про кровний зв'язок з народом і рідною землею.

Ідея: з'ясування основних факторів формування людської особистості, духовного джерела справжнього таланту, ролі праці в житті людини, оспівування краси природи, рідного краю, людей праці.

Мотиви: "краса дитинства"; "краса праці"; "краса природи — "рід"; —мораль"; "минущість життя"; "бездуховність нових часів".

Композиція, композиційно-стильові особливості: особливість повісті в тому, що в ній оповідачем є сам автор, який виступає у двох іпостасях: як автор — зрілий митець Олександр Довженко — і як герой твору — маленький Сашко. Сюжету як такого немає. Натомість є певна двоплановість: основна сюжетна лінія — це новели про дитинство Сашка (його враження, захоплення довкіллям); другий план — ліричні відступи зрілого майстра (філософське осмислення художньої творчості, краси людської праці, природи, людини). Отож розповідь має двоплановий характер: перший план — це своєрідне поетичне відтворення світу у свідомості дитини; другий — філософські роздуми зрілої людини-митця про сенс людського буття, роль дитинства у формуванні особистості.Особливістю кіноповісті "Зачарована Десна" можна вважати відсутність чіткого сюжету, однак це не перешкоджає читати твір з неослабною увагою. Для втілення художнього задуму автор звертався до випробуваних часом джерел — фольклору і класичної літератури. Письменник запозичує з фольклору принцип "нанизування мотивів, використання ліричних і публіцистичних відступів, традиційних зачинів і закінчень, обрамлення, поетичної антитези і зіставлення, ретардацій" (ретардація — штучне уповільнення дії з метою звернути увагу читача на дану подію, епізод, думку).

Композиція кіноповісті "Зачарована Десна" являє собою органічне поєднання ліричних і філософських роздумів літнього Довженка з романтичним, чистим поглядом малого Сашка.

У творі можна виділити окремі новели ("Город", "Хата", "Смерть братів", "Смерть баби", "Повінь", "Сінокіс", "Коні", "До школи"), ліричні й публіцистичні відступи. Але твір є цілісним: це суцільний потік думок, спогадів, що напливають одні на одні, та зображення умов, у яких формувався світогляд майбутнього митця (побут, оточення). Особливості композиції "Зачарованої Десни" зумовлені ще й жанром твору — кіноповість. Звідси й фрагментарність, швидка зміна "кадрів", планів, яка не впливає на цілісне сприйняття ліричної, сповненої тонкого гумору авторської сповіді. Сам О. Довженко як кіносценарист уважав, що сценарій (а кіноповість "Зачарована Десна" є одночасно сценарієм до однойменного фільму) треба писати двома руками: в одній тримати маленький тонкий пензлик для виписування дрібних деталей, а в другій — великий пензель створення описів стокілометрових обширів, пристрастей, масових сцен. Для стилю "Зачарованої Десни", на думку багатьох критиків, характерне поєднання лірико-романтичного оповідального тону, публіцистичного пафосу, побутово-ліричної оповіді, іронічно-сатиричних моментів.

Головні герої та їх образи: людей: прадід Семен — схожий на бога, любив сонне, помер на погребі; прабаба Марусина — любила проклинати; батько Пггкро — гарний, але випивав з горя й погано одягався, дожив до окупації; мити Одарка Єрмолаїв-на — любила, щоб усе "проізростало", Тарас — батьків батько, возив Сашка на косовицю; дядько Самійло — косар; Тихон Бобир — мисливець; Леонтій Опана-сович — учитель; природи: Десна, луки, огірки, морква, сонце, зірки, пес Пірат і його син Пірат-, предметів і явищ: хата, картина Страшного суду, погріб, пісні, повінь, човен, Великдень, косовиця.

Символічні образи: Десна, рідні Сашка, лев, повінь та ін

Час подій: початок XX ст.

Місце подій: береги Десни (с. Сосниця).

Композиція: складеться з низки епізодів, які є спогадами дорослого Олександра Довженка про своє дитинство, розказаними устами малого Сашка (своєрідний сюжет); епізоди перемежовуються роздумами дорослого Довженка про красу людської праці, природи, долю батьків, минуле й сьогочасне, мораль і свій мистецький талант (своєрідними ліричними відступами). Сюжет: у реальний світ оповідача все частіше починають вторгатися спогади (пролог) — (епізод 1 спогад про город, сад, які насаджувала мати — (епізод 2) спогад про діда Семена, який був дуже схожий на Бога, любив спати на погребні, пахнув землею й трохи млином, прожив під сонцем коло ста літ — мати ненавиділа діда й вважала його чорнокнижником, зрештою спалила його Псалт;гр — епізод З) спогади про прабабу Марусину, яка любила прокльони проклинала все (курей, свиней, собаку Пірата, дітей, сусідів)) й прокляла Сашка, який понаривав моркву — (епізод 4) спогади про страх перед картиною Страшного Сух-бо в сім,ї всі були грішні — (епізод 5) спогад про відновлення святості узяв дідову шапку й пішов шанувати старих людей) — (епізод 6) спогад про люоов до музики, а особливо до звуків клепання коси — (епізод 7) спогад про братів-няньок, які любили співати, за що їх Бог малими забрав до свого ангольського хору — (епізод 8) спогади про батька, який був красивий, одне тільки некрасиве — одяг — безбарвний, убогий — (епізод 9) спогади про народження сестрички та смерть прабаби — (епізод 10) спогади про життя в гармонії з природою й про повінь на Великдень, коли отець Кирило на човні святив паски — через півстоліття щезло з лиця землі, спалене фашистами — (епізод 11) спогад про косовицю дитячу любов до косовиці, про сварки, про зустріч із левом — (епізод 12) спогади про дядька Самійла, який був великий косар, йому навіть дали прізвище Косар — (епізод 13) спогад про дядька Тихона-мисливця — (епізод 14 спогади про собаку Пірата та його сина Пірата — (епізод 15) спогад про коней — (епізод 16) спогад про похід до школи, де про Сашка вчитель сказав: "Не развитой!" — авторські роздуми про минуле, яке було сповнене плачу, темряви й жалю, роботи, тяжкої праці; усе розтануло, як сон — одна лише Десна зосталася нетлінною — звернення до Десни: "Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах".

Проблематика:

• сенсу людського буття;
• гармонії людини і природи;
• формування особистості;
• освіти;
• любові до рідної землі;
• поваги до батьків;
• любові до людей.

Примітки та корисна інформація: "Зачарована Десна" — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки пізнання життя, про "перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих. ", про діда Семена і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу переростають в авторські роздуми — про "тяжкі кайдани неписьменності й несвободи", інші лиха та страждання людей праці й разом з тим — багатство їхніх душ, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність до "найвищого і тонкого".

У кіноповісті О. Довженко поетично формулює творче кредо митця: "Митці покликані народом для того, щоб показувати світові насамперед, що життя прекрасне. Бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах".

"Зачарована Десна" є лебединою піснею автора.