Який спосіб життя веде хламідомонада?

Автотрофний – для хламідомонади, хлорели, які є одноклітинними зеленими водоростями, і пінулярії – діатомової водорості.

Як живиться хламідомонада?

Вічко бере участь у сприйнятті світла. Тоді хламідомонада живиться, поглинаючи розчинені у воді органічні речовини через оболонку клітини (змішаний або міксотрофний тип живлення).

Хламідомонада — Вікіпедія Loading...

Хламідомонада, хлорела, евглена зелена – одноклітинні рослини

сформувати знання про особливості будови, життєдіяльності водоростей як найбільш просто організованих рослин; ознайомити з одноклітинними водоростями, особливостями їх будови і життєдіяльності, пристосуванням до умов життя; удосконалювати навички роботи з мікроскопом; виховувати бережне ставлення до навколишнього середовища

Хламідомонада, хлорела,евглена зелена – одноклітинні водорості

Живої природи світ таємничий Ми на уроці сьогодні відкриєм. Навчимось красу його не руйнувати, А примножувати, любити, оберігати

Водорості — мешканці води. Вони живуть як у водоймах із прісною водою, так і в солоних водах морів та океанів. Є й такі, що живуть без води, наприклад, на корі дерев. Водорості дуже різноманітні. Знайомство з ними почнемо з одноклітинних зелених водоростей.

Евглена зелена — типовий рослинний жгутіконосец, має веретеновидное, довге тіло, задній кінець якого загострений. Довжина тіла 50-60 мікрометрів, ширина 14-18 мікрометрів. Форма тіла рухлива: евглена може стискатися, стаючи коротше і ширше. Розмножується найпростіша евглена шляхом поздовжнього поділу клітини. Іноді евглена, розмножуючись у величезних кількостях, викликає червоне, коричневе, цегляно-червоне чи зелене «цвітіння» води. Деякі представники загону евгленових (родичі евглени зеленої) взагалі не здатні до фотосинтезу і харчуються, як тварини. Евглена поширена у водоймах. У несприятливих умовах евглені відпадає джгутик і вона впадає в стан цисти. Значення:Є кормом для мальків коропових риб. Беруть участь у процесах біологічного очищення водойм. У лабораторіях їх культивують для цитологічних та біохімічних досліджень.

Завдання 1. Користуючись підручником, заповнити таблицю ( стр. 56 )Об’єкт дослідження. Середовище існування. Будова1 ______________________________2______________________________3______________________________4______________________________5______________________________6______________________________7______________________________

Хламідомонада — одноклітинна зелена водорість. Вони добре помітна лише під мікроскопом. Хламідомонада рухається у воді за допомогою двох джгутиків, що містяться на передньому, більш вузькому кінці клітини. Як і всі інші живі організми, хламідомонада дихає киснем, розчиненим у воді. Ззовні хламідомонада вкрита прозорою оболонкою, під якою розташована цитоплазма з ядром. Є також маленьке червоне вічко — світлочутливе тільце червоного ко­льору, велика вакуоля, заповнена клітинним соком, і дві маленькі пульсуючі вакуолі.

Завдання 2. Користуючись підручником, заповнити таблицю ( стр. 57 )Об’єкт дослідження. Середовище існування. Будова1 ______________________________2______________________________3______________________________4______________________________5______________________________6______________________________7______________________________

Розмноження хламідомонади. Формирозмноження. Нестатеве розмноження. Статеве розмноженняутворення спорутвореннягамет

Хлорела — теж представник одноклітинних зелених водоростей. Поширена хлорела в прісних водоймах і вологих ґрунтах. Клітини її дрібні, кулясті, видимі лише за допомогою мікроскопа. Ззовні клітина хлорели вкрита оболонкою, під якою знаходиться цитоплазма з ядром, в цитоплазмі — зелений хроматофор

Відділ Зелені водорості Одноклітинні зелені водорості ( хламідомонада, хлорела, евглена зелена)), порівняльна характеристика одноклітинних зелених водоростей

Мешкає одноклітинна зелена водорість здебільшого в мілких теплих прісних водоймах (деякі види трапляються в морях і в лісових ґрунтах).

За несприятливих умов (висихання водойми тощо) клітина втрачає джгутики і переходить у стан спокою, при появі води у неї знову з'являються джгутики і відновлюється життєдіяльність.

Значення хламідомонади:

• їжа для інших мешканців водойм;

• використовується для лабораторних досліджень.

За масового розмноження хламідомонада може спричиняти явище, відоме під назвою «цвітіння» води.

Будова клітини ХЛАМІДОМОНАДИ.

Одноклітинний організм, форма клітини – грушоподібна.

Клітина оточена щільною клітинною оболонкою, під нею є клітинна мембрана.

На передньому кінці розташовані два джгутики однакової довжини (за їхньою допомогою хламідомонада плаває в товщі води).

Спереду розташовані дві скоротливі вакуолі, які регулюють концентрацію розчину в клітині (виводиться вода та регулюється тиск).

Має один великий хлоропласт чашоподібної форми з одним піреноїдом, тому весь вміст клітини розміщується в заглибині хлоропласта. Піреноїди - тільця білкової природи, які розташовуються на поверхні хлоропластів, і навколо них відкладаються запасні поживні речовини – крохмаль.

Червоне світлочутливе вічко (стигма), що розташоване у хлоропласті, визначає напрям руху до світла.

У цитоплазмі є велика вакуоля із клітинним соком.

У центрі клітини розташоване ядро.

Тип живлення хламідомонади - змішаний (на світлі вона живиться за допомогою фотосинтезу, в умовах недостатнього освітлення поверхнею клітини вбирає розчинені у воді органічні речовини).

Газообмін в процесі дихання хламідомонади відбувається через поверхню клітини.

Розмноження хламідомонади: нестатевий (спорами) та статевий способи. За масового розмноження хламідомонада може спричиняти явище, відоме під назвою «цвітіння» води.

• Нестатевим способом розмножуються у сприятливі умови за допомогою рухливих спор (під клітинною оболонкою материнського організму цитоплазма та ядро кілька разів діляться, виникають невеликі спори з двома джгутиками, коли оболонка розривається, спори залишають материнську клітину та виходять у воду, там швидко виростають до певних розмірів, після чого їхня клітинна оболонка стає твердою та нерозтяжною).

• Статевим способом розмножуються за несприятливих умов, наприклад, при зниженні температури води, пересиханні водойм тощо (материнська клітина ділиться на кілька десятків статевих клітин, зовні подібні до спор, однак значно менші за розмірами, вони виходять у воду і попарно запліднюються, утворена зигота вкривається товстою оболонкою, у такому стані вона переживає несприятливі умови, за настання сприятливих умов цитоплазма і ядро зиготи діляться, так утворюються 4 спори, які виходять у воду та перетворюються на зрілих хламідомонад).

Мешкає одноклітинна водорість переважно на зволожених ділянках суходолу: на вологому ґрунті, вогких стінах, також як симбіот у тілі водних організмів.

Несприятливі умови перебуває у вигляді цисти (оболонка клітини хлорели може потовщуватись, у цитоплазмі накопичується багато олії і запасного крохмалю, у такому неактивному стані хлорела може перебувати тривалий час).

Значення хлорели:

• їжа для інших мешканців водойм;

• багата на різні вітаміни та необхідні для організму людини хімічні елементи (Фосфор, Кальцій, Калій, Магній, Ферум, Купрум, Сульфур, Йод тощо);

• клітини хлорели містять найбільше хлорофілу, який відомий своїми антибактеріальними властивостями, стимулює процеси кровотворення, роботу серцево-судинної, травної систем;

• речовини, які входять до складу клітинної стінки хлорели, сприяють виведенню з організму людини отруйних речовин: отрутохімікатів, важких металів, захищають від небезпечного впливу радіації;

• стимулює імунну систему та ріст організму, широко використовують як вітамінні та стимулюючі препарати, вживають в їжу тощо;

• із середини XX сторіччя хлорелу використовують для очищення води та поновлення складу повітря на космічних станціях і підводних човнах;

• чудове зелене добриво (на 10 л води для поливу рослин додати кілька гранул нітратно-фосфатного добрива 2-3 г, то вже через добу там масово розмножиться хлорела).

Будова клітини хлорели.

Одноклітинний організм, клітина поодинока кулястої форми.

Не має джгутиків і тому нерухома.

Клітину оточує тонка, але дуже щільна клітинна оболонка, під нею є клітинна мембрана.

Має один хлоропласт чашоподібної форми, у якому відкладається крохмаль.

Хлорела дуже схожа на хламідомонаду, але не має скоротливих вакуолей, джгутиків, тому нерухома, їй не потрібне вічко.

Тип живлення хлорели - автотрофний (фотосинтез).

Газообмін в процесі дихання хлорели відбувається через поверхню клітини.

Розмноження хлорели: лише нестатевим способом нерухомими спорами (їх унаслідок поділу вмісту материнської клітини утворюється до 8, спори звільняються через розриви оболонки материнської клітини).

ЕВГЛЕНА ЗЕЛЕНА.

Мешкає в неглибоких прісних стоячих або слабко проточних водоймах, зазвичай з високим умістом органічних речовин.

Значення евглени зеленої:

• споживаючи розчинену органічну речовину, беруть участь у процесах самоочищення води;

• їжа для інших мешканців водойм;

Будова клітини евглени зеленої

Одноклітинний організм, форма клітини веретеноподібна.

Вкрита клітинною мембраною.

Під клітинною мембраною в ущільненому шарі цитоплазми є структури, які підтримують форму клітини, разом вони становлять пелікулу, тому форма може вигинатися, витягуватися, скорочуватися.

Має довгий джгутик для руху.

Короткий потовщений джгутик, схований у глотці, зі світлочутливим вічком червоного кольору утворюють систему для визначення напряму руху до світла.

Біля основи довгого джгутика розташована скоротлива вакуоля (виводить надлишок води з клітини та регулює тиск усередині).

У центрі із задньої частини клітини розташоване велике ядро.

Має від одного до кількох зелених хлоропластів для фотосинтезу.

У цитоплазмі відкладається вуглевод, який нагадує крохмаль, що запасається в рослинних клітинах.

Має глотку, яка не приймає участі у живленні, а здійснює функцію виділення.

До глотки прилягає декілька скоротливих вакуолей.

Тип живлення евглени зеленої: змішаний (на світлі автотрофне - здійснює фотосинтез, у темряві гетеротрофне грибне - поверхнею клітини вбирає розчини органічних речовин).

Газообмін в процесі дихання евглени зеленої відбувається через поверхню клітини.

Розмноження нестатеве: повздовжнім поділом клітини навпіл у рухливому стані.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ОДНОКЛІТИННИХ ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ.

Спора – клітина, вкрита щільною оболонкою, яка забезпечує нестатеве розмноження материнського організму (без джгутиків).

Зооспора (від грец. зооп - тварина і спора) – спеціалізована клітина нестатевого розмноження, що має джгутики.

Джгутики – органели руху в одноклітинних.

Циста - спора, що утворюється для перенесення організмом несприятливих умов.

Запліднення – процес злиття статевих клітин.

Зигота (від грец. зиготос - з'єднані разом) - клітина, яка утворюється внаслідок злиття двох гамет жіночої та чоловічої.

Симбіоз (від лат. симбіозис - спільне життя), або мутуалізм – взаємовигідне співжиття організмів.

Автотрофне живлення (від грец. аутос - сам і трофе - живлення) – тип живлення, для якого характерним є самостійне утворення поживних органічних речовин з неорганічних.

Гетеротрофне живлення (від грец. гетерос - інший і трофе) – тип живлення, для якого характерне використання готових органічних речовин.

Гетеротрофне грибне живлення – поглинання готових органічних речовин поверхнею організму.

Пелікула (від лат. pellicula, зменшуване від pellis — шкіра) — захисна плівка з ущільненої цитоплазми, що вкриває тіло деяких найпростіших.

Піреноїди (від грец. пірен - кісточка і еідос - вигляд) – тільця білкової природи, які розташовуються на поверхні хлоропластів, і навколо них відкладаються запасні поживні речовини – крохмаль.

"Цвітіння води" - скупчення величезної кількості (шар ціанобактерій та водоростей може досягати 10-15 см завтовшки) ціанобактерій та водоростей біля поверхні води, що викликає задуху для риби та завдає шкоду рибному господарству.