Де батьківщина кукурудзи
Батьківщиною її вважають райони Центральної та Південної Америки, де місцеве населення вирощувало її за кілька тисяч років до нашої ери. Після відкриття Америки кукурудзу наприкінці XV століття завезли в Іспанію, звідки вона швидко поширилась у Францію, Італію, Індію, Китай та інші країни.
Яка родина у кукурудзи?
КукурудзаРедагувати
| Кукурудза звичайна | |
|---|---|
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
Де найбільше кукурудзи в Україні?
Найбільші показники валового збору культури станом на звітну дату зафіксовано у господарствах Полтавської (1,401 млн тонн), Черкаської (1,074 млн тонн) та Кіровоградської (943 тис. тонн) областей. Слідом йдуть Сумська (931 тис. тонн), Харківська (805 тис.
Звідки завезена кукурудза?
В кінці 17століття кукурудза з Румунії була завезена в Молдавію, а звідти в Україну. Широке поширення культури в Європі пов'язано з тим, що Колумб привіз скоростиглу кременисту кукурудзу, яка добре пристосована до умов більшості європейських країн, а пізньостиглі зубовидні форми з'явилися в другій половині 19 століття. Кеш
Кукурудза — Вікіпедія Кукуру́дза звичайна (Zea mays) — однорічна рослина родини тонконогових. Одна з найважливіших злакових культур світу, яку вважають (разом з рисом і пшеницею) одним із «трьох найголовніших хлібів людства».… See moreКукурудза Популярна зернова, кормова і технічна культура, яка характеризується універсальністю використання і високою врожайністю
Кукурудза - це популярна зернова, кормова і технічна культура, яка характеризується універсальністю використання і високою врожайністю.
В Україні кукурудзу вирощують переважно як кормову культуру. Її зерно є цінним концентрованим кормом для всіх сільськогосподарських тварин та птиці: 1 кілограм кукурудзяного зерна відповідає 1,34 кормової одиниці і містить 70 грам перетравного протеїну.
Зерно, силос і зелена маса кукурудзи добре перетравлюються і засвоюються організмом тварин. Так 100 кілограм зеленої маси кукурудзи, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості, відповідають 32 кормовим одиницям, а 100 кілограм сухих стебел кукурудзи, зібраної на зерно, — дорівнюють 37 кормовим одиницям і містять 1,5 кілограма перетравного протеїну.
Розмелені стрижні качанів також згодовують тваринам, 100 кілограмів таких стрижнів відповідає 35 кормовим одиницям.
Сухе зерно кукурудзи містить 9-12% білка, 4-6 жиру і 65-70% безазотистих екстрактивних речовин. У свою чергу зерно жовтозерних сортів кукурудзи містить багато каротину.
Кукурудзу також використовують і як продовольчу культуру. З її зерна виготовляють борошно, крупу, пластівці та інші продукти. Качани та зерно у молочно-восковій стиглості використовують у вареному вигляді в їжу та для консервування.
Зерно кукурудзи є сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози. Із зародків кукурудзи виробляють олію, що має лікувальні властивості. Із стебел і обгорток качанів виготовляють папір, клей, фарби, штучну смолу тощо.
Вирощування кукурудзи має велике організаційно-господарське значення. Оскільки її сіють і збирають пізніше, ніж інші ярі зернові культури, є можливість краще використовувати робочу силу і сільськогосподарські машини.
Після внесення органічних і мінеральних добрив, за старанного догляду за посівами і належного міжрядного обробітку ґрунту кукурудзяне поле залишається чистим, а грунт розпушеним. У посушливих районах з незначним сніговим покривом куліси з кукурудзи сприяють снігозатриманню, підвищенню вологості ґрунту та врожайності озимих і ярих зернових культур.
Кукурудза, як сільськогосподарська культура, відома дуже давно. Батьківщиною її вважають райони Центральної та Південної Америки, де місцеве населення вирощувало її за кілька тисяч років до нашої ери. Після відкриття Америки кукурудзу наприкінці XV століття завезли в Іспанію, звідки вона швидко поширилась у Францію, Італію, Індію, Китай та інші країни.
КУКУРУДЗА ЗВИЧАЙНА
КУКУРУДЗА ЗВИЧАЙНА (маїс), Zea mays L. (zea — від грец. zeіa — назва кормового злаку; mays від мексик. народної назви рослини maіz) — рослина родини м’ятликових (Poaceae); рос. назви: кукуруза обыкновенная (від ісп. cucurucho), маис; народ. назви: божа пшеничка, кендериця, кійки, мелай, початка, шулька. Батьківщина — Південна Мексика і Гватемала. У дикорослому стані невідома. Її широко обробляють на всіх континентах як зернову, силосну, лікарську культуру. Серед країн СНД вирощують в Україні, Молдові, на Закавказзі, у Центральній Азії, Нижньому Поволжі, на Північному Кавказі, півдні Далекого Сходу.
Однорічна однодомна трав’яниста рослина до 3–4 м завв., з розвинутою мичкуватою кореневою системою й опорними придатковими коренями. Стебло пряме, нерозгалужене, до 7 см у діаметрі, з вузлами й губчастою серцевиною. Листки чергові, широколанцетні, піхвові, з хвилястим краєм, до 1 м завд. Тичинкові квітки зібрані у велику верхівкову розкидисту волоть; маточкові розташовані в пазухах верхніх стеблових листків у початках, охоплених листкоподібними обгортками, з яких виходять у вигляді пучка численні довгі ниткоподібні шовковисті стовпчики з короткою роздвоєною приймочкою на верхівці. Стовпчики дещо скривлені, пласкі, 0,5–20 см завд. і 0,1–0,15 мм завш.; приймочки 0,4–3 мм завд., від світло-жовтого до брунатного кольору. Плоди — округлі зернівки білого, жовтого, червоного, коричневого або майже чорного кольору, зібрані в качан вертикальними рядками. Цвіте в липні–вересні, плоди достигають у вересні–жовтні.
Офіцинальною сировиною є стовпчики з приймочками кукурудзи — Stylі cum stіgmatіs Zeae maydіs, які заготовляють у період молочної стиглості початків (у серпні–вересні). Сушать у сушарках при температурі 40 o С або в затінку, чи в приміщенні, яке добре провітрюється, розкладаючи тонким шаром (1–2 см завт.) на тканині або папері.
Основними діючими речовинами К.з. є вітаміни, вуглеводи та ліпіди. Стовпчики з приймочками К.з. містять вітаміни: філохінон (вітамін К1) — до 1600 біологічних одиниць на 1 г сировини; каротиноїди (тетратерпеноїди): криптоксантин, неокриптоксантин, зеаксантин; аскорбінову кислоту (вітамін С), тіамін (вітамін В1), рибофлавін (вітамін В2), пантотенову кислоту (вітамін В3), піридоксин (вітамін В6), токофероли (вітамін Е), вітамін D, інозит; сапоніни — до 3,18%; жирну олію — до 3%; смоли — до 2,7%; камеді — до 3,8%; флавоноїди: похідні 3-дегідроксіантоціану, флавон-4-олу і С-глікозилфлавону; гіркі глікозиди; дубильні речовини; етерну олію — до 0,12%; алкалоїди — до 0,05%; стероїди: стигмастерол, ергостерин, ситостерол; макро- та мікроелементи: K, Ca, Mg, Fe, Si, Mn, Cu, Zn, Al, Ba, Se, Ni, B, J. У листі виявлені флавоноїди; фенолкарбонові кислоти: кофеїлхінна, феруїлхінна; каротиноїди; стероїди; тритерпенові сапоніни: α- і β-амірин. Зернівки містять вуглеводи: крохмаль — до 70%; вітаміни: каротиноїди, вітаміни Е, В1, В2, В3, В6, нікотинову кислоту (вітамін РР), біотин; жирну олію, до складу якої входять похідні лінолевої та олеїнової кислот; білок; флавоноїди. Зародки зернівок К.з. — Embryonis Maydis — містять жирну олію — до 60%; білкові речовини — 18%; фітин — 5%; вітамін Е, вітамін F, каротиноїди, стероїди.
Кукурудзяну олію — Oleum Maydis — одержують із зародків К.з. холодним, гарячим пресуванням або екстракцією. У медичній практиці використовують олію, отриману холодним пресуванням, вона має золотисто-жовтий колір, приємний смак; йодне число становить 111–131.
Настій, відвар і екстракт рідкий кукурудзяних приймочок має жовчогінну, діуретичну дію, застосовують при жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах, холециститі, холангіті, гепатитах, циститі, набряках, пов’язаних з порушенням серцевої діяльності, ожирінні, геморагічних діатезах і маткових кровотечах різного походження. ЛРС входить до складу бальзаму Поліфітол жовчогінної дії та сечогінних і жовчогінних чаїв. Препарати К.з. протипоказані при обтураційній жовтяниці, тромбофлебіті та в стані гіперкоагуляції. У гомеопатії сировину використовують при набряках серцевого походження. Крохмаль кукурудзяний — Amylum Maydis — із зернівок К. застосовують у виробництві порошків і таблеток, кукурудзяну олію — для профілактики і лікування при атеросклерозі та гіпертонії, порушенні обміну речовин. Цінна харчова і кормова рослина. З К.з. можна також отримувати глутамінову кислоту, папір, віскозу, лаки, лінолеум та ін.
БСЭ. — М., 1973. — Т. 13; Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.