Де росте Ісландський мох в Україні?

До речі, крім Закарпаття ісландський мох росте поодиноко в Карпатах зі сторони Івано-Франківщині. КешСхожі

Як швидко росте мох?

Для того, щоб мох прижився, важливо підтримувати його у вологому стані хоча б 3 тижні. Новий зростання моху може виглядати як тонка плівка із зелених водоростей, що ростуть на поверхні ґрунту. На зростання нових «подушечок» може піти приблизно 5 тижнів.

На Закарпатті розпочався сезон збору ісландського моху

Петро Федорович зі своєю дружиною живе в невеличкій хатинці неподалік лісу. Село Ужок, що на Велико-Березнянщині стало для подружжя не тільки домівкою, але й можливістю єднатися з природою. «Близько біля гір та лісу, до польського кордону також рукою подати, – кращого життя не відшукати» – ділиться пан Петро. Його село справді видатне на Закарпатті різними заслугами та природними багатствами. Тут у глибинці закарпатських «хащів» починається витік річки Уж. Чисте підземне джерельце місцеві жителі обладнали металом у вигляді маленького колодязю. На горі в центрі села стоїть дерев’яна церква 16 століття, що незабаром увійде до спадщини ЮНЕСКО. Господині та фермери виробляють незвичайний «їдкий сир». Його не варто плутати з бринзою, бо робиться він з козячого молока, а не надою овець.

Однак весна для Петра Федоровича – це сигнал починати збиральний сезон здоров’я. Щороку, він бере велику кошару, й вирушає у далеку подорож, аби назбирати ісландського моху. Квітень і травень саме ті місяці, як мох ще вологий і яскраво- зелений. Серед листя та гілля його можна розпізнати і зрізати. Ужоцький лісник каже : «Всім збиральникам варто знати, що мох, як гриби має коріння, тому виривати не рекомендується. Тільки обережно зрізати й покласти в корзину кореневищем донизу.

При ретельному дотриманні таких методів мохи не зникатимуть з місць росту». Петро Федорович усміхається, коли ми запитуємо чим відрізняється ісландський мох від звичайного, бо відмінностей дуже багато, як зовнішніх, так і властивих.

Перше, що треба знати, коли прямуєш за мохом – іти в затінки лісу, де сонце пробивається густими променями. Тільки там, під дубами й осиками моститься цілюща рослина, якою багата Ісландія. На вигляд він є кучерявий, а зелені листя мають сірий відтінок чим і різниться від звичайного. Коли ісландський мох підростає, бо людська рука не встигне зібрати, – стає подібний до опеньок. Найкраще брати мох середнього розміру, запевняє господар й починає розповідь про лікувальні властивості чудо-рослини. «За кордоном, – каже пан Петро, – ісландський мох використовують у промислових й фармацевтичних цілях. Лікарські препарати, які містять цю траву дуже ціняться й коштують у кілька разів дорожче. Його додають, як фермент до господарської хімії: порошків, мила, засобів чищення шкіри та хутра. Тому ісландський мох вважається натуральним гомеопатичним засобом. В Україні – маловідомий й збирають його одиниці горян, яким передали знання батьки. До речі, крім Закарпаття ісландський мох росте поодиноко в Карпатах зі сторони Івано-Франківщині. Зустріти його в інших місцевостях не доводиться».

В домашніх умовах рослина також є лікарем багатьох недуг. Живучи в селі, родина Петра Федоровича жодного разу не звернулася до лікаря з проблемами застуди, запалення чи кашлю. «Назбиравши мох, його потрібно сушити цілий рік. Потім відмочити в молоці й протягом кількох тижнів натщесерце випивати навар.» – з власного досвіду розповідає збиральник. Якщо все таки хвороба взялася, то «ісландська рослина» також приходить на поміч. Намочений мох треба прикладати компресами з марлі або будь-якої м’якої тканини до легень, гортані чи носу( при гайморитах). Так дочка Пана Петра, Владка, вилікувала вдома бронхіт. Пила і прикладала мох щодня.

Якщо говорити з медичної точки зору, то ісландський мох справді містить багато вітамінів, природних амінокислот та мінералів. Курцям також рекомендують пити відвари з цієї рослини. Адже за кілька місяців організм можна на 80 відсотків очистити від смол. Його цілющі властивості відомі збиральникам та мольфарам, які жили в краї багато років тому.

Дружина Оксана підтримує вподобання Петра Федоровича збирати ісландську «квітку». Каже, що мох ставав у пригоді не єдиний раз і мати його в коморі добре. Пані Оксана згадує, як колись напиток навіть збив високу температуру. А загалом жінка вірить у магічну силу цієї рослини. На Велико-Березнянщині ходить легенда, що мох має здатність пророкувати майбутнє. Якщо звечора розкласти мох на підвіконня, а вранці змочити його в протічній ріці він розкладається на кілька частин. Кусочки, то час, коли тобі в житті найбільше пощастить. Або ж перед сном загадати бажання, й вранці глянути якого кольору мох: зелений, тоді збудеться, темно-сірий – надії марні. Так, то чи ні, але ісландський мох, на думку родини, є дуже цілющий та унікальний.

Оксана Щира, «Час Закарпаття»

Моховинка, або ірландський мох: вирощування, догляд та розмноження

Якщо ви шукаєте альтернативу газонній траві, спробуйте використовувати ірландський мох. Інша його назва моховинка або моховатка. Рослина широко використовується для прикраси дахів, для заповнення прогалин між тротуарними плитками, для топіарі або невеликих ділянок ландшафту. З нашої статті ви дізнаєтеся багато цікавого про цей вид рослини.

Особливості рослини

Ірландський мох – вічнозелена багаторічна рослина, яка добре переносить морозну погоду й без пошкоджень перебуває під снігом усю зиму. Листя тонке подовжене, висотою до 2,5 см, зеленого або яскраво-салатового кольору, має вигляд довгих сланких пагонів. Листя формує щільний шар дерну, який дуже швидко розростається. Зовнішній вигляд схожий на мох, від цього й назва, по якому дуже приємно й корисно ходити босоніж. Цвітіння починається навесні й триває все літо, квіти нагадують маленькі зірочки білого кольору. Після цвітіння формує насіння, яке висипаються на ґрунт і проростає. Так моховинка дуже швидко завойовує нові території й здатна покрити великі ділянки без додаткових зусиль з боку садівника. Ірландський мох досить стійкий до витоптування, швидко відновлює свою форму та вид. Дуже вологолюбна рослина, яке добре культивується на сонячних місцях або в напівтіні. Якщо ірландський мох росте у вас на сонячному місці, він потребує більш частих поливів.

Різновид моховинки

• Моховинка шилоподібна. Моховинка налічує близько 50 видів, проте у нашому регіоні можна побачити тільки 12 видів, серед яких найпопулярнішою вважається моховинка шилоподібна. Її назва пов'язана з видом листя, яке дуже схоже на тонкі шила. Пробіги мають яскраво-зелений колір. Цвісти починає в липні й квітне до вересня. Особливою красою відрізняється сорт Aurea, який має золотисто-салатовий колір листя.
• Моховинка лежача. Цей багаторічник не так схожий на мох, як моховинка шилоподібна. Висота його стебел сягає 10 см. Самі стебла рідко усіяні листям світло-зеленого забарвлення. Листки мають ущільнення у нижній частині, які переходять у колючі нарости. Цвіте білими квіточками діаметром 2-3 см з чотирма пелюстками.
• Моховинка моховикова. Цей вид відрізняється високою щільністю коротких пагонів, які формують густий килим. Листя жорстке, має світло-зелений колір й повністю закриває землю. Період цвітіння починається з червня й триває до середини осені. Квіти білі, п'ятипелюсткові з тонким ароматом.

Вирощування ірландського моху

Моховатка невибаглива до місця посадки, проте у тінистих місцях її густота буде не такою щільною, як на сонячних ділянках, а зростання буде більш повільним. Висаджують мох у суглинний або глинистий ґрунт, оскільки він краще утримує вологу й здатен краще перечікувати посушливий період. Однак, його потрібно періодично рихлити, щоб не застоювалась волога і не підгнивало коріння моху. Якщо це сталося, на щільному килимі ви побачите лисини або пожовклі ділянки. На такі ділянки потрібно висадити новий дерен моховатки.

Перед посадкою найкраще заздалегідь підготувати ґрунт самостійно. Для цього змішайте дві частини торфу, одну частину дернового ґрунту й одну частину піску. На місці посадки зніміть верхній шар ґрунту й замініть його на цю ґрунтосуміш. Товщина шару повинна бути не менше 15-20 см. Добре внести під посадку компост з розрахунку відро на метр квадратний, а якщо ґрунт занадто щільний, його рекомендують «розбавити» піском або дрібним гравієм.

Цей вічнозелений багаторічник додасть свіжості й витонченості будь-якій ділянці або предмету на ній, прикрасить топіарії, рокарії, квітники або поодинокі фігури.

Догляд

Догляд за ірландським мохом не завдасть вам ніяких труднощів. Його не потрібно стригти як газон, через те, що він зростає повільно й має незначну висоту. Все що потрібно – це періодично його поливати. Переливи дуже погано позначаються на зростанні моху. Засуху він переносить набагато легше, ніж перезволоження. Якщо погода стоїть суха й спекотна, поливи потрібно здійснювати раз у два-три дні. Для цього добре підходить метод дощування. Для уникнення сонячних опіків, зволожуйте моховинку ввечері або рано вранці.

Якщо ви хочете, щоб моховинка заповнила вашу ділянку максимально швидко, слід її удобрювати. Для цього використовуються комплексні мінеральні добрива, які розбризкуються по всій території. Можна застосовувати попіл або сухі комплексні добрива під полив у кількості 50-80 грамів на метр квадратний.

Прогалини, що утворилися, закривають пересадкою моху з інших ділянок. Робити це можна у будь-який час, крім зими. Моховинка добре зимує під снігом. Так вона може перенести найлютіші морози. Якщо снігу немає, мох потрібно накрити ялиновим гіллям або нетканим матеріалом.

Ще однією особливістю ірландського моху є його стійкість до захворювань. Він практично ніколи не хворіє. Єдиною проблемою може стати тля, з якої ефективно борються за допомогою інсектицидів типу «Карбофос» або «Актеллік». Причому обробляти потрібно не тільки уражені частини моху, але також й сусідні рослини, через те, що тля може перелетіти на сусідні пагони.

Розмноження ірландського моху

Розмножувати моховинку можна двома способами: насінням та діленням дернини.

Насінням моховинку можна вирощувати розсадним методом або висіваючи її прямо у відкритий ґрунт. Якщо ви хочете отримати розсаду, у березні підготуєте ящики з піщано-торф'яним ґрунтом й посійте у них насіння моху, не прикриваючи їх зверху ґрунтом. Накрийте плівкою й помістіть у світле тепле приміщення з температурою не нижче 18 градусів. Перші сходи ви побачите через тиждень. Коли паростки підростуть й сформують невеликі пучки, їх пересаджують в окремі стаканчики. До травня саджанці дорощують й висаджують у відкритий ґрунт на відстані 5-10 см один від одного у підготовлений ґрунт. Далі ірландський мох буде проростати від самосіву та через кілька років закриє всю потрібну вам територію.

Насіння можна також висівати відразу у відкритий ґрунт. Краще робити це пізньої осені чи ранньою весною. Зверху насіння ґрунтом не покривають, тому, що це ускладнює їх проростання. Якщо ви сієте мох на зиму, вкрийте посіви шаром снігу, це створить мікроклімат, в якому насіння отримуватиме достатньо вологи й зійде навесні зі сходом снігу.

Методом розмноження, що використовується найчастіше, є розподіл дернини. Він полягає у тому, що навесні від основної частини моху механічно відділяється деяка частина, яку пересаджують на інше місце. Можна різати дерен на дрібні частини й висаджувати їх у декількох місцях, так ірландський мох ще швидше заросте в потрібному вам місці. Молоді паростки з'являться вже до вересня. Надалі він буде розростатися у результаті самосіву.

Застосування ірландського моху

Моховатка часто використовується у саду. Вона красиво декорує ділянки зеленню, розбавляє кольорові плями й не дає розростатися бур'янам. Гарними виходять композиції з моху та каменів або різні загороджені бордюрами фігурні ділянки. Часто її висаджують навколо топіарі та живих скульптур.

Не рекомендується висаджувати ірландський мох у місцях частого ходіння, тому, що він не такий стійкий до витоптування як трава на газоні. Сліди від ніг залишаються протягом декількох днів. Однак, добре закрити ним шви між плиткою або каменями на доріжках.

Практикується також застосування ірландського моху на приватних дитячих майданчиках й на рельєфних ділянках, де складно доглядати за газонною травою. Оскільки мох росте невисоким, його не потрібно регулярно підстригати. Можна побачити моховинку на невеликих фантазійних ділянках біля лавок або зон відпочинку. Вона радує око й сприяє заспокоєнню. Для додання ділянці пікантності, поєднують кілька сортів моху, які відрізняються забарвленням листя: темно-зелені та яскраво-салатові. Красиво виглядає моховинка у квітниках поруч з гіацинтами, ромашками або айстрами.