Коли можна різати Індокачку?

Коли різати індокачок на м'ясо Зазвичай забій індокачок проводять до початку першої линьки або після неї. Починається вона у мускусних качок у віці 90-100 днів. Якщо провести забій в розпал линьки, шкіра птиці буде суцільно покрита пеньками — початківцям відростати пером. Триває линька близько місяця.

Яка порода качок найкраща?

Пекінська порода качок Пекінська качка вважається кращою з м'ясної породи качок. Вивели цю породу китайці близько 300 років тому на заході Пекіна, але не набагато пізніше, їх почали розводити і в інших частинах Китаю. У другій половині дев'ятнадцятого століття Пекінська качка була завезена в Америку і Європу.

Як відрізнити Індокачку від самця?

Відрізнити самці можна по пір'ї в області хвоста, загвинченим в колечко. Голова. У селезнів відзначається грубуватий шкірний наріст червоного відтінку, що злегка заходить за очі. У індокачок наріст ніжний, блідого кольору, розташовується між очима та дзьобом.

Індокачка: розводити вигідно та нескладно

Фото: 4lapki.com

Ця птиця — таке собі заперечення власної назви. Не має жодного відношення до індика й не пахне мускусом, попри другу назву — мускусна качка. Хоча качатина вважається не надто корисною для людини, м’ясо індокачки — дієтичне.

Гідний представник сімейства

Індокачки вирізняються серед своїх родичів і зовнішністю. У них широкі груди й коротка шия, довгі міцні крила, що щільно прилягають до тулуба, короткі ноги з довгими, загостреними кігтями. Селезні значно більші за качок, їх прикрашають корали — червоні м’ясисті нарости над дзьобом, а між основою дзьоба і ніздрями — м’ясиста шишка (у качок нарости трохи менші). У селезнів у хвості відсутні характерні для самців інших порід своєрідні пера.

Є близько десяти видів забарвлення індокачки: чотири чистих, а також усілякі змішані варіації. У приватних господарствах здебільшого тримають коричневих качок (чомусь вважається, що вони найбільші), іноді білих або чорних.

Мускусні качки спокійні, невибагливі до кормів, витривалі, стійкі до багатьох інфекційних хвороб. На відміну від інших родичів, вони не галасливі. Утримувати їх можна і без водойм. А взимку в будь-якому разі не можна давати індокачці купатися: через слабкі сальні залози пір’я може заледеніти, і птах загине.

Доброму птаху — добре житло

У пташнику доцільно спорудити для індокачок низькі сідала для відпочинку. Їх влаштовують у вигляді довгої лавочки на висоті 15–20 см з відстанню від стіни 30–35 см, ширина — 15–20 см.

Мускусні качки не терплять вогкість і бруд у приміщенні. Частину пташарні (2/3 площі) обладнують уздовж однієї з далеких стін підлогами із сітки з розміром чарунки 20×20 або 24×24 мм, товщина прута не менше 2 мм. Висота кріплення — 25–30 см від підлоги. Близький до стіни край сітчастої підлоги кріплять шарнірно, щоб у період збирання посліду його секцію можна було піднімати й фіксувати біля стіни.

Поїлки в зимовий період розміщують на сітчастій підлозі. Годівниці — поруч із сітчастою підлогою на глибокій підстилці на відстані не менше 3 м від поїлок. Підстилку організують так само, як і для пекінських качок. Сира і цвіла підстилка може стати причиною захворювання качок аспергільозом.

У теплу пору року каченят (з місячного віку) тримають на зеленому пасовищі, завдяки чому вони швидко набирають масу і споживають менше комбікорму.

Невибагливий їдок

Їдять індокачки практично все, до того ж менше, ніж звичайні. Краще годувати їх вологими мішанками. Можна давати дрібно нарубану траву, бурякове бадилля, кухонні відходи, зерно (найулюбленіше – кукурудзяне). Ячмінь — тільки замочений заздалегідь, і давати разом з водою. Якщо поруч є водойма, клопоти з годуванням скорочуються вдвічі, адже найбільше індокачки люблять черв’яків і комах.

Але слід пам’ятати, що індокачка жваво цікавиться всім блискучим (скло, цвяхи, шматочки металу) і відразу ж це заковтує. Тому потрібно підтримувати чистоту у дворі й у місцях вигулу.

Ще одне застереження: не можна давати індокачкам гарячу їжу й воду, навіть узимку.

І смачна їжа

М’ясо качок пісне, темного червоного кольору, ніжне, за смаком нагадує дичину, вважається дієтичним. У нього відсутній специфічний присмак, характерний для водоплавних птахів. За поживністю воно перевершує м’ясо курчат бройлерів. Голову, ноги, крила можна використовувати для холодцю; печінку, легені і шлунок — для делікатесних супів. Яйця, зварені круто, запашні, приємні на смак.

За виходом м’яса мускусна качка також перевершує будь-яку іншу качку. Так, за деякими даними, у м’ясі пекінських качок міститься 41 % м’язової тканини, а в мускусних 54 %. Маса найбільшої їстівної частини (грудних м’язів) у мускусних селезнів досягає 700–800 г, у самиць — 350–400 г.

Маса селезня — 4,5–5,5 кг, качки — 2,5–3 кг.

На одного селезня має приходитись 2–3 качки.

Термін формування маточного стада — 1–1,5 місяця до початку відкладання яєць.

Дорослих качок розміщують із розрахунку 2,5–3 голови на 1 м 2 площі підлоги і 1,5–1,7 — на 1 м 2 площі вигулу.

Яйця індокачка починає відкладати у віці 180–200 днів. За сезон дає до 120 яєць масою від 70 до 90 грамів, які можуть зберігатися 15–18 діб.

Мінімальна маса інкубаційного яйця 75 г. Тривалість виведення яєць — 34–36 днів.

М’ясо мускусної качки нежирне, вміст жиру 24–26 % (у пекінської качки, приміром, цей показник — до 34–36 %).