Як перевірити грунт на кислотність в домашніх умовах?

«Для тесту потрібно підготувати 2 відра і насипати туди трохи грунту. Потім в одну ємність наливають стакан оцту, а в іншу — стакан води з розчиненою содою», — кажуть експерти. Ідентифікувати результат також просто: якщо помітна реакція в посудині з оцтом, кислотність грунту більше 7 pH.

Як підвищити кислотність грунту?

Застосування фізіологічно кислих добрив – аміачної селітри, хлористого калію, азотнокислого амонію та інших – працює на користь підвищення кислотності ґрунтів. Також слід враховувати, що лужні підживлення, до яких відносять нітратні добрива — натрієву та кальцієву селітри, сприяють підвищення рівня рН.

Що робити якщо кислий грунт?

Якщо грунт на ділянці кислий, то більшість рослин будуть погано рости та нарощувати врожаї. Щоб понизити кислотність, потрібно додати в грунт деяку кількість вапна.

Кислотність ґрунту — Вікіпедія Кислотність ґрунтів (англ. Soil pH) — їх властивість, зумовлена наявністю в ґрунтовому розчині водневих (Н ) іонів, що впливає на доступність поживних речовин для засвоєння коренями рослин . Подається через рН (від'ємний логарифм концентрації іонів водню). Кислі ґрунти мають рН … See more

Кислотність ґрунту

Кислотність ґрунтів (англ. Soil pH) — їх властивість, зумовлена наявністю в ґрунтовому розчині водневих (Н + ) іонів, що впливає на доступність поживних речовин для засвоєння коренями рослин [1] . Подається через рН (від'ємний логарифм концентрації іонів водню). Кислі ґрунти мають рН менше 7, нейтральні — близько 7, а лужні — понад 7. Найсприятливішими для росту і розвитку більшості сільсько-господарських культур і ґрунтової біоти (мікроорганізми, водорості, гриби) [2] є нейтральні та слабокислі ґрунти. [3] Організми, які надають перевагу кислим ґрунтам, називаються ацидофітами (рослини) та ацидофілами (тварини). Закислені ґрунти меліораційно розкисляють, лужні закислюють.

Зростаюча кислотність ґрунтового покриву — одна з найгостріших глобальних проблем сучасності: закислення вже провапнованих і появу кислих ґрунтів там, де їх раніше не було, спостерігають в Україні, у східних районах США, Канаді, Німеччині, Великий Британії, Бельгії, Польщі, Молдові, країнах Балтики. [4]

Зміст

Механізми закислення ґрунтів [ ред. | ред. код ]

Закислення ґрунтів відбувається як природнім чином, так і під впливом людини. Серед природних механізмів:

• Ґрунти, які розвиваються з граніту, кисліші за ті, що розробляються зі сланців або вапняків. [5]
• Вимивання. Загалом кислі ґрунти характерні для районів з високою кількістю опадів. Дощ і сніг підвищують кількість вологи в ґрунті, і концентрація кальцію і магнію в ґрунтовому розчині знижується: їх іони з частинок ґрунту переходять в ґрунтовий розчин і з ним вимиваються з ґрунту. Їх місце на частинках ґрунту займають катіони H+, ґрунт підкисляється. Там, де кількість опадів перевищує 500 мм/рік, кальцій щорічно значно вимивається. Приблизно така ж кількість кальцію виноситься з ґрунту з високим урожаєм. [1]
• Розпад органіки. Розпад органічної речовини виробляє іони водню Н+. Проте, як і внаслідок опадів, розвиток кислих ґрунтів від розкладання органіки в короткостроковій перспективі є незначним. [5]
• Вуглекислий газ. CO2 виділяється корінням живих рослин при диханні, а також під час розпаду органічних речовин/добрив, при зростанні активності мікроорганізмів. Розчинення СО2 у ґрунтовій воді запускає безперервне утворення водневих іонів H+. Розчинений СО2 є потужним розчинником сполук кальцію, переводячи, зокрема нерозчинний карбонат кальцію CaCO3 в розчинний бікарбонат кальцію Ca(HCO2)2, котрий вимивається. [1]

Антропогенні фактори закислення ґрунтів значно більш руйнівні за природні:

• Найважливішу роль відіграє урожай високопродуктивних культур. Під час росту с/г культури поглинають основні елементи (кальцій, магній та калій) на свої харчові потреби. Більша частина цих основних речовин видаляється з поля для зростання врожаю. У порівнянні з листям та стеблом, зерно містить мінливі кількості цих основних поживних речовин. Тому збирання високопродуктивних кормів (свинорій пальчастий та люцерна) впливає на кислотність ґрунту більше, ніж збирання зерна. [5]
• Кислотні дощі. За даними ЮНЕСКО, в атмосферу надходить 109 тон/рік кислотних реагентів (газ та аерозоль) сульфуру, нітрогену, карбону і хлору. З їх окисленням і конденсацією утворюються сульфатна, нітратна, карбонатна та хлоридна кислоти, що випадають з дощами на землю [4] .
• Мінеральні добрива. Необгунтовано високе застосування хімізації в землеробстві на фоні низького використання органічних добрив є одним з чинників глобального закислення [4] . Внесення, наприклад сірчанокислого амонію або сірки теж може окисляти ґрунт. [1] Вважається, що азотні добрива підвищують проблеми кислотності ґрунту. [5]

Визначення рівня кислотності [ ред. | ред. код ]

• Точно визначити рівень рН ґрунтової суміші можна лише в лабораторних умовах.
• Лакмусовий (індикаторний) папір: водний розчин лужного ґрунту забарвлює стандартний індикаторний папір в синій колір.
• Вапно (луг) у ґрунті виявляють розчини кислот: соляної, оцтової, оцту столового[2] (реакцією з виділенням СО2, тобто піною й шипінням, якщо вапно присутнє: ґрунт нейтральний чи лужний). [6] Якщо вапна недостатньо (кислий ґрунт), то реакції не відбудеться.
• 3-4 листки чорної смородини, настояні в склянці окропу до кімнатної температури, в суміші з ґрунтом забарвлюють розчин у: червоний (pH 3,5-4,5), рожевий (pH 4,5-6,5), зелений (pH близько 7) чи блакитний (pH 7 і вище). [2]
• Рослини-індикатори: які рослини природньо приживаються на ділянці. Гортензія в кислих грунтах цвіте яскраво-синім, в недостатньо кислих жовто-зеленим. [7]

Класифікація та характеристики ґрунтів за кислотністю [ ред. | ред. код ]

За рівнем рН ґрунти поділяють на кислі, слабокислі, нейтральні та лужні: чим вищий рН, тим лужніший ґрунт.

Преференції рослин до кислотності [ ред. | ред. код ]

Найсприятливішими для росту і розвитку більшості сільськогосподарських культур і ґрунтової біоти є нейтральні та слабокислі ґрунти. [3]

6,5–7,5: цукрові, столові та кормові буряки, люцерна, еспарцет, капуста (найчутливіші до кислотності ґрунту). [16]

6,2 - 7,5: капуста, буряк, горох, селера, огірок, салат, цибуля ріпчаста, спаржа, петрушка, морква, ріпа. [4]

5.0-6,5: картопля, перець, боби, щавель, пастернак, гарбуз. [4]

5-7,5 (найкраще при 5,5-6,5): жито, овес, просо, гречка, картопля, льон, морква, томат (менш чутливі до підвищеної кислотності). [16]

Оптимальні діапазони рН ґрунту для окремих сільськогосподарських культур [1]

Сильнокис.			Помірнокислий ґрунт										Слабокислий ґрунт										Нейтральний ґрунт										Сл.луж.
4.7	4.8	4.9	5.0	5.1	5.2	5.3	5.4	5.5	5.6	5.7	5.8	5.9	6.0	6.1	6.2	6.3	6.4	6.5	6.6	6.7	6.8	6.9	7.0	7.1	7.2	7.3	7.4	7.5	7.6	7.7	7.8	7.9	8.0	8.1
Гречка
Картопля						Огірок
Морква
Просо, овес (до 7,7), жито озиме
Льон							Капуста
Пшениця ярова
Соняшник									Цукровий буряк
Кукурудза, горох, конюшина, салат
Томати					Конопля
Пшениця озима
Соя
Столовий буряк, ячмінь
Люцерна

Вплив кислотності ґрунту на рослини [ ред. | ред. код ]

Значно віддалена від нейтральної кислотність ґрунту (як закислення, так і залужнювання) робить недоступними у ґрунтовому розчині поживні речовини, необхідні рослинам для життя [1] , впливає на діяльність ґрунтової мікробіоти. Різні рослини залежно від фізіологічних особливостей по-різному реагують на кислотність. [3]

В дуже кислих ґрунтах (pH 4.0-5.5):

• Залізо, алюміній і марганець стають доступні рослинам, а їх концентрація досягає токсичного рівня (до алюмінію високочутливі, наприклад, буряк, горох, квасоля, до марганцю - майже всі овочі). [8] Надлишок цих металів порушує вуглеводний та білковий обмін рослин і утворення органів розмноження, що значно знижує врожай і може спричинити загибель посівів. Алюміній обмежує або й зупиняє розвиток коренів, і рослини не можуть поглинати воду й поживні речовини, розвивається дефіцит (особливо фосфору). Токсичні рівні марганцю перешкоджають росту, змінюють рослину та знижують врожайність [5] .
• При цьому ускладнюється надходження в рослини фосфору, калію, сірки, кальцію, магнію, молібдену. В результаті голодування рослини можуть гинути без зовнішніх причин (таких як мороз, хвороби і шкідники). [8]
• Погіршуються фільтраційна здатність, капілярність та проникність ґрунту. [8]
• Пригнічується діяльність корисних мікроорганізмів, що беруть участь у розкладанні гною, торфу, компостів і інших форм органічних решток для вивільнення із них доступної для рослин форми поживних речовин. [8]
• На коренях погано розвиваються бульбочкові нітрифікуючі бактерії: бобові культури значно гірше засвоюють азот з повітря і з добрив, він не збагачує ґрунти. [8] За підвищення рН із 6,2 до 7 кількість нітрифікуючих бактерій зростає у 55 разів. Практично не розвиваються у кислому середовищі й бульбочкові азотфіксуючі бактерії бобових [16] .
• Патогенна флора натомість розмножується швидше [17] : гриби роду Fusarium та інші збудники, кореневі гнилі зернових, кила капусти й ріпаку та інших [16] .
• Загалом при кислій реакції ґрунту підвищується засвоєння аніонів, але утруднюється засвоєння катіонів. В результаті порушуються мінеральне живлення, потрапляння до рослин кальцію та магнію, гальмується синтез білків та цукрів. [8]
• Гербіциди з сімейства імідазолінонів (imi-гербіциди), такі, як Евролайтінг або Фабіан, повільно розкладаються в кислих ґрунтах. [17]

Крім цього, порушення азотистого, водного, білкового обміну в ґрунтах призводять до таких проблем:

• На поверхні з'являється кірка, що запобігає потраплянню вологи та повітря. Рослини гинуть через сухість глибоких шарів ґрунту і нестачу кисню.
• Висока кислотність заважає засвоєнню корисних речовин. Внесення магнію, фосфору і інших мікроелементів виявляється марним.
• Великий вміст у землі важких металів, через що сповільнюється ріст і падає врожайність.
• Токсичні речовини, які в нейтральних ґрунтах вимиваються і знезаражуються, накопичуються і викликають хвороби рослин. [17]

В дуже лужних грунтах (pH 7.5-8.5):

• Залізо, марганець, фосфор, мідь, цинк, бор і більшість мікроелементів стають менш доступними рослинам через утворення нерозчинних гідроксидів. [8]
• Посилюється потрапляння катіонів, утруднюється аніонне живлення. [8]
• Втрати внесеної сечовини з ґрунтів на випаровування більші. [17]
• Зростають ризики опіків рослин від контакту коренів з сечовиною. [17]
• Гербіциди з сімейства сульфонілсечовин і триазинів (атразин) та інших гербіцидів повільно розкладаються в ґрунтах. [17]

Оптимальним вважається pH = 6.5 [8] (6,6-6,9 [2] ), при якому більшість основних поживних речовин доступні рослинам, тобто знаходяться в грунтовому розчині. Такий ґрунт сприятливий для розвитку корисних ґрунтових мікроорганізмів, що збагачують ґрунт азотом. Хоча окремі види рослин пристосувалися до кислого або лужного середовищ, більшість рослин добре розвиваються при нейтральній або слабокислій реакції ґрунту (pH 6.0-7.0).

Іони водню можуть витісняти в ґрунтовий розчин мінеральні катіони, більш того, іони кальцію, магнію, калію і натрію, знаходяться в постійному русі між ґрунтовими частинками, ґрунтовим розчином і корінням рослин. Високий рівень катіонного обміну характерний для глинистих і органічних ґрунтів, низький – для піщаних. [1]

Коригування кислотності ґрунтів [ ред. | ред. код ]

У складі сільськогосподарських угідь України налічувалось близько 10 млн. га кислих ґрунтів (2019). Розкислення ґрунту лише на одиницю значення (від 5,0 до 6,0) сприяє підвищенню урожайності до 50% [2] . Серед методів поліпшення кислотно-основного режиму ґрунтів:

(для ґрунтів з високою кислотністю) [3]

В Україні ґрунти з рН 5,5 і трохи вище (слабокислі) зазвичай не вапнують. Проте більшість культур (як-от кукурудза) реагують на вапнування вже в перший рік [2] . Велику роль зіграло істотне скорочення обсягів вапнування кислих ґрунтів. Так, у 1980-1990-х в Україні щороку вапнувалося 1,5 млн га, в 2019 р. – лише на 137 тис. Га. Окупність інвестицій у вапнування становить 1-1,2 грн на кожну вкладену гривню, а в 2019 р. воно становило 1,3 грн. Адже на полях, де розкислено ґрунт, врожайність пшениці на 5-6 ц га вище, ніж до розкислення, кукурудзи – на 10-20 ц/га, а цукрових буряків – мінімум на 50 ц/га. [17]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Кислотінсть грунту[Архівовано 20 Квітня 2016 у Wayback Machine.] //ЕСУ
• Soil pH World Map (1998) / Atlas of the Biosphere. University of Wisconsin — Madison
• Капустіна, Катя. Ніл Кінсі: Що варто знати про рН ґрунтів? — 2020 / KURKUL: онлайн-асистент фермера.
• Ткаченко М. А., Кондратюк І. М., Борис Н. Є. Хімічна меліорація кислих ґрунтів [Монографія]. Вінниця, ТОВ «ТВОРИ», 2019. 318 с. ISBN 978-966-949-306-4
• Ярошко, Марія. Кислотність грунтів та її вплив на живлення рослин. — 25 листопада 2016 / Журнал АГРОНОМ. Все про передове вирощування сільгоспкультур.
• Дерева для лужних ґрунтів. / П. Рековець, Київський ландшафтний клуб[Архівовано 15 Травня 2013 у Wayback Machine.]

Способи визначення кислотності грунту

Багато рослин потребують певної кислотності ґрунту. Одним культурам підходить слабокислий ґрунт, другі краще ростуть у нейтральному, треті віддають перевагу слаболужному середовищу. Наприклад, лохина, брусниця, журавлина ростуть виключно на кислому ґрунті, глід добре родить на лужних ґрунтах.

Якщо хочете мати гарний врожай огірків – підготуйте землю з рН, що близький до нейтрального.

Чому потрібно вимірювати кислотність ґрунту?

Якщо кислотність ґрунту не відповідає певним вимогам, у рослин порушується нормальний процес засвоєння поживних речовин, уповільнюється вегетативний розвиток і зменшується опір захворюванням.

Визначення кислотності ґрунту покаже, чи знаходиться ваш ґрунт в оптимальних межах та чи потрібно вжити агротехнічних заходів для регулювання рівня pH. Для поліпшення кислих ґрунтів, зазвичай, використовують вапно або доломіт. Вапно містить в основному карбонат кальцію, а доломіт – карбонат кальцію і карбонат магнію. Підвищення кислотності ґрунту є досить рідкісним явищем, але якщо така необхідність виникла, найпростіше внести в ґрунт кислий болотистий торф.

Кислотність – нестабільний параметр, вона може змінюватися після внесення певного виду добрив, після «кислих» дощів та ще й залежить від рН води, якої ви поливаєте. Тому важливо вибрати зручний для вас спосіб і визначити, як та чим виміряти кислотність ґрунту.

Коли і як перевірити грунт на pH

Відбір проб проводять восени, після збирання попереднього врожаю до внесення добрив. З кожної ділянки, виходячи з розмірів і рельєфу ділянки, беруть по кілька зразків землі.

Для того, щоб проводити вимірювання, зразки землі повинні бути чистими, без домішок, субстратів і хімічних добавок, а ділянка повинна оброблятися впродовж кількох років. У місцях забору проб не повинні бути складені добрива або будівельне сміття.

Як визначити кислотність грунту:

1. Спостерігати за так званими бур’янами-індикаторами, які ростуть на ґрунті (на сильнокислому ґрунті часто зустрічається щавель, подорожник і дика м'ята, на нейтральному – кропива, грицики і лобода, на слабокислому – пирій, ромашка і кульбаба);

2. Висадити певні овочі (наприклад, столовий буряк, гичка яка на кислому ґрунті набуває червоного кольору, на слабокислому – зеленого з червоним, а на нейтральному – в червоний фарбуються тільки черешки);

3. Перевіряємо кислотність оцтом. Найбільш простий спосіб визначення кислотності - налити на жменю землі столовий оцет (3-15%). Якщо в складі грунту оптимальний або підвищений вміст вапна (нейтральний і лужний грунт відповідно), то оцтова кислота вступить в реакцію і після змішування з землею почне виділяти вуглекислий газ, простіше кажучи, "кипіти". Якщо вапна недостатньо (кислий грунт), то ніякої реакції не відбудеться.

4. Перевірка кислотності смородиною. Що для цього потрібно:

• 3-4 листка чорної смородини;
• 1 склянка окропу;
• жменя землі з ділянки, що перевіряється.

Листя заливаємо окропом і даємо відстоятися до кімнатної температури у склянці, після чого додаємо туди трохи землі. За кольором фарбування води визначаємо кислотність ґрунтового розчину:

• червоний - висока (pH 3,5-4,5);
• рожевий - середня (pH 4,5-6,5);
• зелений - нейтральна (pH ~7);
• блакитний - низька (pH 7 і вище).

4. Викопати яму глибиною приблизно 30 см, взяти жменьку землі і помістити її до пробірки, заливши водою у співвідношенні 1:5. Потім струсити пробірку і дочекатися, поки осад відстоїться, після чого опустити у розчин лакмусовий папірець і подивитися, якого кольору він стане.

5. За допомогою спеціального приладу, що глибоко проникає до ґрунту і визначає кислотність на різних рівнях (рекомендований для багаторазових перевірок у великих фермерських господарствах). Варіанти можуть бути такі (кожен з них вказує на певну кислотність):

• червоний (висока кислотність);
• рожевий (середня кислотність);
• жовтий (слабка кислотність);
• зелений (нейтральна кислотність);
• синій (лужне середовище).

Як змінити кислотність грунту

- З нейтральних і лужних в кислі. Якщо ви садите рослини, які люблять кислі грунти, додайте в землю кислий торф, хвою, подрібнену кору хвойних дерев або хвойну тирсу. Перемішайте їх з землею і садіть в ямки разом з рослинами.

- З кислих до нейтральних і лужних. Якщо хочете кислий грунт нейтралізувати або зробити лужний, додайте крейду, вапняно-магнієві добрива, золу. Повторюйте операцію кожні 3-4 роки. З дощами і поливами вапнування змивається і грунт знову стає кислим.

Пам’ятайте, pH грунту безпосередньо впливає на врожайність і окупність внесених добрив, тому перед закладкою посівів переконайтеся, що кислотність грунту оптимальна для вирощування вашої культури.

Вплив добрив на кислотність ґрунту:

На кислотність ґрунту впливає не тільки його склад, але також якість води і добрива, які вносяться. Максимальної ефективності добрив можна домогтися у ґрунтах з рН від 5,9 до 6,9 – у межах такої кислотності рослини найкращим чином засвоюють поживні речовини.

Якщо після перевірки виявляється, що ґрунт має високу кислотність, а ваша рослина потребує лужного середовища, то ґрунт необхідно розкислювати. З цією метою використовують:

1. Вапно з розрахунку 1 відро на 1 кв.м ґрунту.
2. Крейду і доломітове борошно дозуванням 3/4 відра на 1 кв.м.
3. Деревну золу у розчині 3 л на 1 кв.м.
4. Фацелій – однорічна трав'яниста рослина, яку нарізають на частини і викладають на землю на всій площі ділянки.

Більшість садово-городніх культур можуть бути лояльними до ґрунту з будь-якою кислотністю за умови правильної організації їх мінерального живлення, перш за все, азотних добрив – аміачних та нітратних. Перші більше придатні для лужних ґрунтів, другі – для кислих.

Щоб азот добре засвоювався рослинами, на кислих ґрунтах паралельно з використанням аміачних мінеральних добавок рекомендується вносити добрива з вмістом кальцію, магнію і калію. При цьому у ґрунті має бути достатньо фосфору і молібдену, інакше процес відновлення нітратів і поглинання нітратного азоту рослинами порушується.